Баркарола – Юрій-Осип Федькович

БАРКАРОЛА



Сонце заходить, лідо леліє,

У срібні луни лагуна мріє,

А гондоліре, кращий Аполля,

Пустився барков долів на море…



\"О, де ж ти правиш? О, де гадаєш?

Дожів чертоги чого минаєш?\"

\"Що мені дожі? Що їх коруна?

Поуз Ріяльти – там моя дума!..\"



– О сеніора, чи ти не чуєш,

Чи вбогим Марком уже гордуєш?

Ах, сли гордуєш, то хоть спогляни,

Як вірний Марко в море потане!



Аж тут втворяєсь стиха віконце,

А в нім являєсь красна, як сонце:

– О caro mio! Де ж так барився?

Чи не на зорю де задивився?



– О нє, мадонна! Зорі сіяли,

Доки у твої не заглядали,

У твої очі, кращі від зорі,

Кращі жемчуга, глибші дна моря.



…Місяць заходить, море леліє,

Порожнов барков по фалях віє.

Де ж молод Марко, що нехав барку?

Чи в сеніори, чи на дні моря?..



20.12.1874

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар