Дезертир – Юрій-Осип Федькович

Дезертир



Ой сів же він при столику,

При світлі думав,

Писаннячко дрібнесеньке,

А він го читав.



Писаннячко дрібнесеньке,

Листочок — як сніг;

Склонив же він головоньку

К столові на ріг.



«Ой ненечка старенькая

Ми пише в одно,

Що там зима тяженькая,

А їй студено;



Нема, нема єї кому

Врубати дрівець,

Бо їй синок один в дому,—

Цісарський стрілець»



І схопився, як поломінь,

Полетів, як птах,

А вітер з ним не йде вдогіїїь,

Бо годі му так;



Бо він летить до матоньки

Старої домів,

Дрівець єї врубатоньки,

Би хатку нагрів.



[1861]

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: