Думи мої, діти мої – Юрій-Осип Федькович

ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ



Думи мої, діти мої,

Лихо мені з вами!

Поклав би я вас, як жовняре,

Пишними рядами,

Та боюся, що вас займуть

За голубе море…

Думи мої, діти мої,

Лихо моє, горе!



За моє б займили, як мене гонили,

Гонили та били… чому не втопили?

Не знали би люди, як темної ночі

Кривавов китайков втираються очі,

Як з тихов зорею говорить стойкар;

Не знали би були…

Думи мої, думи,

Тепер довелося за вас відвічать,

Бо вни мене лають, мені дорікають:

\"Ледащо ти, – кажуть, – іди в поле жать,



А не втирай дрібні сльози

Тихими ночами!\"

Думи мої, діти мої,

Лихо мені з вами!



Думи мої, діти мої,

Що з вами учиню?..

Посію вас барвінками

По всій Україні

І буду вас виростати,

Слізьми ізрошати, –

Процвітете, як то море, –

Хто ж вас буде рвати?

Не я вже вас зриватиму,

Зриватимуть люди

Та дівчата до вінчання,

А мене забудуть.

Нехай і так, що ж робити?

На все божа воля.

А я за вас у Сучаві

Святому помолюсь.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар