Федькович Юрій-Осип

НИВА Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Ліпше сам я рано встану, А сповівшись щиро богу, Займу плуги круторогі,

МОЛИТВА О, як то тихо вечором на ярі! Де сонце було, там кроваві смуги, І ніби склали світ на чорні мари, Так все утихло, ні плачу, ні руги,

ЛУК'ЯН КОБИЛИЦЯ Було колись в Буковині – Добре було жити. Не знали ми, що то біда Та що то тужити. При кобзині зійшла днина, При скрипочці нічка; А

КЕРМАНИЧ – Ох, братику ж ти мій, соколе, Чого ж ти поломилась воля? Чого ж голівоньку склонив На тисовий отсе ти стів, Ще й зашумів, як та тополя?

КВІТИ Що кажуть, душко, квіточки ті милі, Що он так красно на траві цвітуть? – Зривай ті квіти, доки ще зацвилі І доки другі квіточок си рвуть; Бо