Іван Франко - З вершин і низин (сторінка 5)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Ivan_franko_z_vershin_i_nizin.docx)Ivan_franko_z_vershin_i_nizin.docx96 Кб3469
Скачать этот файл (Ivan_franko_z_vershin_i_nizin.fb2)Ivan_franko_z_vershin_i_nizin.fb2122 Кб3102
    Звалити наш суспільний лад!"

    Та й ще скажіть, за що хо­тять

    Перетворити лад цілий?

    За те, що па­ном в нім ба­гач,

    А гнесь слу­гою люд німий,

    За те, що чес­на пра­ця в нім

    Придавлена, по­ни­же­на,

    Хоч весь той ваш суспільний лад

    Піддержує й жи­вить во­на.

    За те, що дар­моїдство тут

    З ро­бу­чих рук ссе кров і піт;

    За те, що тут з ка­тедр, ам­вон

    Ллєсь тем­но­та, не яс­ний світ;

    За те, що ллєсь мільйонів кров

    По при­хоті панів, царів;

    За те, що лю­ди лю­дям тут

    Кати, бо­ги, ра­би гірш псів.

    А ще скажіте, як сей лад

    Перевернути хо­чем ми.

    Не зброєю, не си­лою

    Огню, заліза і війни,

    А прав­дою, і пра­цею,

    Й на­укою. А як війна

    Кривава по­на­до­биться -

    Не на­ша бу­де в тім ви­на.

    Та ще скажіть, що ви й самі

    Не відмов­ляєте нам то,

    Що прав­ду ми го­во­ри­мо,

    Що пря­мо, чес­но ми йде­мо

    За прав­дою. Все те скажіть,

    Судді мої, по щи­рості,

    Тоді в ім'я с ь о г о ла­ду

    Судіть ме­не без ми­лості!

    30 апр[еля] 1880

    

SEMPER IDEMI1

    

    Против рож­на пер­ти,

    Против хвиль плис­ти,

    Сміло аж до смер­ти

    Хрест важ­кий нес­ти!

    Правда про­тив си­ли!

    Боєм про­тив зла!

    Між на­род по­хи­лий

    Вольності сло­ва!

    З світо­чем на­уки

    Против брехні й тьми -

    Гей, ро­бучі ру­ки,

    Світлії уми!

    Ще те не вро­ди­лось

    Остреє залізо,

    Щоб ним прав­ду й во­лю

    Самодур зарізав!

    Ще той не вро­див­ся

    Жар, щоб в нім згоріло

    Вічне діло ду­ха,

    Не лиш ут­ле тіло!

    3 апр[еля] 1880

    

____________________

    

    1 Завж­ди те са­ме! (Лат.)

    

ІДЕАЛІСТИ

    

    Під пнем пе­рег­ни­лим в бо­лоті гни­ло­му

    Вертяться, клуб­ляться дрібні черв'яки:

    І вро­ди­лись, ви­рос­ли й ги­нуть у ньому,

    А другі їх тілом жи­вуть за­люб­ки.

    І сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній:

    Десь сон­це го­рить у всім чарі вес­ни,

    А в сон­ця промінні, у рар­дості вічній

    Гуляють і зо­ло­том ся­ють во­ни.

    Ті сни свої чер­ви скла­да­ли в сис­те­ми

    З зак­лю­чен­ням: так є най­ліпше, як є;

    Читали про­мо­ви, співа­ли по­еми

    Про гар­не, щас­ли­ве в бо­лоті життє.

    Втім лю­ди той пень відва­ли­ли й по­пер­ли,

    І дійснеє сон­це вка­за­лось з-за мли;

    На сон­це те глип­ну­ли чер­ви й по­мер­ли

    І, мру­чи, убійчеє світло кля­ли.

    

    1882

    

***

    

    Всюди ніве­читься прав­да,

    Всюди па­нує брех­ня,

    В ва­ших лиш серд­цях, о брат­тя,

    Най не пос­та­не во­на!

    Там ви для прав­ди свя­тої

    Сильний збу­дуй­те опліт,

    Там ви огонь нев­га­си­мий

    Чесної дум­ки паліть!

    Твердша від сталі твер­дої,

    Сто раз тривкіша, ніж мур, -

    Щирих, м'яких серць твер­ди­ня

    Супроти громів і бур.

    Там з по­колінь в по­коління

    Правда прос­тоїть ціла,

    Поки не зло­миться лю­тий

    Вал ли­цемірства і зла.

    І, мов те дре­во зи­мою,

    Зверху без­лис­те, мерт­ве,

    В бурі, мо­ро­зи пус­кає

    Вічно коріння но­ве, -

    І, мов но­ра та підзем­на

    Триска клю­чем з-під ска­ли, -

    Трисне з-під зла й пе­ре­судів

    Правда жи­ва на зем­ли!

    6 апр[еля] 1880

    

СУПОКІЙ

    

    Супокій - свя­теє діло

    В су­покійнії ча­си,

    Та сли в час війни та бою

    Ти зо­веш до су­по­кою -

    Зрадник або трус єси.

    Бо ко­ли на­ро­ди в згоді

    Враз пра­цю­ють, щоб при­роді

    Вирвать тай­ну не од­ну,

    В тьму жит­тя влить світла до­сить, -

    Горе то­му, хто підно­сить

    Самовільную війну.

    Та ко­ли в ро­бу­чу по­ру

    В на­шу ха­ту і ко­мо­ру

    Закрадаєсь ли­ходій,

    Щоб здо­бу­ток наш розк­рас­ти,

    Ще й на нас кай­да­ни вклас­ти, -

    Чи й тоді свя­тий спокій?..

    15 іюля 1883

    

ТОВАРИШАМ

    

    І вас зі своїх зборів про­же­нуть

    Старих по­рядків ли­царі гордії,

    Ім'я і діла ваші прок­ле­нуть

    І крик­нуть: " Зра­да! Па­губнії мрії!"

    І ва­шу доб­ру сла­ву оп­лю­ють

    Брехнею, й вас полічать між злодії,

    Отрутою, за­му­че­них, на­по­ять,

    Надії ясні жов­чею зат­ро­ять.

    На суд по­тяг­нуть вас. На­чи­нять ва­ми

    Всі тюр­ми, все пок­ли­чуть про­ти вас -

    Людей і бо­га. Ділом і сло­ва­ми

    Не про­ме­нуть ра­ни­ти раз у раз

    М'якеє сер­це ва­ше, мов тер­на­ми.

    Подумаєш: "Отак жить!" - і не раз,

    Самому страш­но, за­ще­мить у гру­ди…

    Чи ж так жи­вуть з людьми-бра­та­ми лю­ди?

    Не так по­винні! Щоб не так жи­ли,

    Щоб бра­та і в най­мен­шо­му пізна­ли,

    За те як­раз до бою ви пішли,

    На пок­лик прав­ди про­ти брехні ста­ли…

    Борітеся! Терпіть! По всій зем­ли

    Рівняйте стеж­ку правді! Де зас­та­ли

    Лиш глож­жя, тер­ня, там по вас не­хай

    Зазеленіє жи­то, на­че гай!

    19 апр[еля] 1880

    

***

    

    Не лю­ди наші во­ро­ги,

    Хоч лю­ди го­нять нас, і су­дять,

    І за­пи­ра­ють до тюр­ми,

    І висміва­ють нас, і гу­дять.

    Бо лю­ди що? Каміння те,

Пошук на сайті: