Не покидай мене, пекучий болю… – Іван Франко

* * *

Не покидай мене, пекучий болю,

Не покидай, важкая думо-муко

Над людським горем, людською журбою!

Рви серце в мні, бліда журо-марюко,

Не дай заснуть в постелі безучастя –

Не покидай мене, гриже-гадюкої

Не дай живому в домовину класться,

Не дай подумать ані на хвилину

Про власну радість і про власне щастя,

Докіль круг мене міліони гинуть,

Мов та трава схне літом під косою,

І від колиски аж по домовину

Жиють з бідою, наче брат з сестрою, –

Докіль життя тяжким нас давить валом,

На пні ламає силою страшною,

Докіль ще недосяглим ідеалом

Для міліонів ситість, тепла хата, –

Докіль на лицях сльози, ніби ралом,

Борозди риють, доки зимна крата

Тюремна руки путає робучі,

Мруть з голоду бездомні сиротята,

Пишаються під небом ті блискучі

Гнізда розпусти, зопсуття й обмани

І світ заражують, докіль могучі

"Стовпи" отруту ллють в народні раші,

Думки кують, для прихоті своєї

Люд трупом стелють люті тамерлани!

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар