Львів – Василь Герасим’юк

ЛЬВІВ

(Із Бориса Чичибабіна)

І статуї Христа, і статуї владик

у сяєві колон поникли нині в нішах…

Ти, справді, левів град. Жорстокий ти і пишний.

У тебе пізній хрест. У тебе грізний лик.

О бідне місто лір, навіщо цей обман

в твоїй красі, в її важкім, ворожім дійстві?

Я вірний злидоті урочищ прадідівських

і знаю, що не ти – ясновельможний пан.

Ти на горбах старих миліший був стократ.

Духовніший ти був, хоч менший і бідніший.

Багато доброти в твоїй церковній тиші,

багато висоти від близькості Карпат.

Де молодість твоя? – у бунтах і забавах,

ти віддавав віки бісівським снам, губам…

І бронзовий Ісус,

не судячи неправих,

жаліє всіх, які

повірили в обман.

Мій погляд гіркоти дахи твої не гріє,

та я за кожну ніч – боржник, напевно, твій,

Ти милосердний град. Пощо тобі Росія?

І ми тобі пощо? Пощо ти нам такий?

Мовчать віки твої, немов мерці у склепі.

Німує древній брук, хоч камені живі.

Згадав я, мов крізь сон, подібного до тебе,

що на кістках людських підвівся на Неві.

Ти нам чужий в своїм камінному потопі.

Тут все чуже для нас. Ми тут гіркі й сумні.

Ми сироти кругом.

Немає в нас рідні

в гонорній, набожній, знекровленій Європі.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар