XXVIII—XXIX
Ворожа колона наближалась на полк Самієва. Можливо, вона нашвид-коруч була зібрана із залишків недобитих угруповань. Це був ворог, який не думав капітулювати.
Полк приготувався до бою. Частина бійців, яка відірвалась від основної маси, не відчувала небезпеки і занурилась у лісі. Там була і Шура.
Передній німецький броньовик почав стрільбу по узліску. Заревли гармати…
Колону було розбито, але остання частина фашистського угруповання ринуласьуліс. Самієвці оточили ворога, змикаючи кільце. Есесівці вперто боронилися. Серед наших було багато поранених. Але після короткого бою мінометники взяли в полон більше німців, ніж було їх самих. Маковей захопив генерала і дуже цим пишався.
На шосе було людно, по долині бігали стривожені осідлані коні. Маковей впізнав Щуриного коня.
Шовкун із забинтованою головою, з очима, повними сліз, йшов назустріч мінометникам. На солдатській плащ—палатці автоматчики несли Ясногорську.
Шура перев’язувала комбата, коли фашист двома розривними кулями вистрелив їй у спину. Заквітчана вінком, який не встигла зняти підчас бою, Шура лежала спокійна і вродлива. Поруч неї йшов убитий горем Черниш.
Маковей не міг прийти до тями — смерть дівчини приголомшила його.
Всіх загиблих у цьому бою поховали в одній братській могилі, визначивши дату: 9 травня 1945 року.
Черниш порівнявся з Маковеєм. Вони стали ближчими один одному, бо обидва любили Шуру.
XXX
Злата Прага в день Перемоги була і справді золотою. Тріумфували місцеві жителі і воїни—визволителі.
Всі люди світу по—новому тепер дивились на наших бійців. Солдатармії— визволительки, він — «великий справедливець, він власними грудьми захистив народи світу, по яких могутні розбійники мали пройтись потопом».
А полк Самієва йшов празькими вулицями. «Монолітною, зімкнутою колоною, при розгорнутім прапорі, обличчям до сонця… Таким пройде він через Прагу, на льоту карбуючи по стінах чеської столиці свої славетні указки. Таким вилетить він за місто, в золоту імлу далеких, незнайомих доріг. Випробуваний всім.
Готовий до всього».