Ukrclassic.com.ua укра нська л тература
Борис Гр нченко
ГРИЦЬКО
Грицько виб г з хати веселий, радий. Батько оце т льки вернувся з м ста прив з йому дв цукерки
великого-великого бублика, такого великого та товстого, що, мабуть, в н був б льший од
Грицьково голови. А проте, може, це Грицьков т льки здавалось, що бублик такий великий, бо
хлопець так нечасто в бублики все маленьк . А надто що тепер був п ст петр вка, сти було
мало чого: хл б, та борщ, та каша або й просто хл б та борщ щодня. А тут бублик такий
великий!
Грицько вже роззявив рота та й хот в припасти до бублика сво ми б лими зубами, але зупинивсь
в н мов хот в довше поласувати почав крутити бублик у руках, нюхати, як в н гарно пахне.
Пот м згадав, що бублик ще смачн ший буде з вишнями.
«П ду в садок нарву яг д!» подумав Грицько перестрибнув через перелаз з двору в садок.
Садок був невеличкий, але рясний. Нешироким под лком в н простягсь аж до р чки, мало не до
сам с нько круч . Тут були яблун , сливи, вишн , вишень найб льш. В ти так гнулись п д
сп лими червоними яг дьми.
Грицько п дскочив до вишн хот в рвати ягоди, але ту ж мить зупинивсь.
П д вишнею стояв невеликий, як Грицько, рок в десяти хлопець, але низенький, присадкуватий.
Це був Семен, сус дин Мотрин син. Мотря була вдова жила сумежно з Грицьковим батьком, са-
док теж був сумежно з його садком. Та хоч сус ди були Грицько та Семен, але н як не могли
поладнати. Грицько був гов ркий, веселий, любив пореготатися; Семен був мовчазний та
похмурий. Грицько часто дивувався, чого це Семен, його мати все так похмур , одного разу
спитавсь про це в матер . Матер часто доводилося зчиняти з Мотрею сп рку то за свиней, то за
курей, вона сказала:
Того похмур , що дуже зл . Але батько сказав: Якби вони не були так вбог , то, може, не були б так зл .
Як-то? спитався Грицько.
Так, одказав батько, як живеш недо даючи щодня та б шся, як риба об л д, заробляючи, то не будеш веселий.
Грицько цього до пуття не зрозум в. Йому здалося, що коли добрий, то вже добрий, а коли злий, то
злий. А Грицьк в батько був чолов к не вбогий, через те Грицько недостатк в не знав. І Грицько
згодився з мат р ю подумав: «Н , вони зл ».
І в н з Семеном поладнати не м г: вони один одного не полюбляли вкуп не гралися.
Грицько побачив, що Семен рве ягоди, зупинився. В н подумав: «І чого в н тут ягоди рве? Адже у х св й садок сть».
Семен почув, що хтось де, озирнувся побачив Грицька. В н почервон в страшенно, а пот м збл д.
Хлопц дивились один на одного мовчали. Нарешт Семен п дв в голову глянув Грицьков
просто в в ч . Погляд його був сердитий.
Чого ж ти? промовив Семен нарешт . Може, битимеш мене, що я у вас ягоди
рву?
Грицько подумав: «Ба, який злий!» промовив:
А ти чого пол з у чуж вишн ? Х ба в тебе сво х нема? Адже у вас так рясно, як в нас.
Семен глянув на св й садок промовив:
Рясно! Не дуже-то й рясно Мати не дають сти кажуть: продам та хоч на
сп дницю соб наберу та тоб чоботи дам пошити А то, кажуть, саме рам я на нас таке, що й
люди
Хлопець зненацька зупинивсь почервон в ще дужче, н ж спершу: йому зробилось сором, що в н
вибалакав те, що мати казала. І в н розсердився на себе, що сказав, на Грицька, що той чув. В н
знов см ливо задер голову вгору промовив:
Не ск льки я з в тво х вишень не дуже ч пляйсь, а то ще й здач дам тако , що аж
носом землю заореш.
Грицько й соб розсердивсь почервон в.
Хто? Ти? запитався.
Я!
Побачимо! в дказав Грицько налагодивсь до бою.
От побачим!
І Семен стиснув кулаки. Пот м в н оступивсь до тину й крикнув: Не займай!
Скрик був голосний. Семенова мати була в садку й почула, що син кричить. За один мент вона
опинилася б ля тину. Обличчя в не було бл де, змучене, а тепер усе так паш ло з гн ву. Вона
страшенно любила свого сина н кому не попускала його займати.
Ти за що на Семена напавсь? скрикнула вона на Грицька.
Я не нападавсь! одказав Грицько. Я його не займав. А чого в н л зе до нас у
садок?
Семенова мати ще дужче розсердилась, позападал оч так зайнялися: Не займай! скрикнула вона. Ба, вже й бити налагодивсь! Ось т льки ступни так тоб усе волосся й обскубу!
Тим часом Семен уже посп шивсь перел зти через тин , стоячи б ля матер , промовив: В н мене бити хот в
Я тоб дам бити! я тоб дам! кричала Семенова мати, показуючи кулаки. Т кай
лиш, а то буде тоб горе!
Грицько хот в був щось сказати, але не сказав, повернувш . І п шов. В н не любив заводитись не
задерикуватий був. Мовчки по кривсь у вишнях вже не слухав, що там ще казала Семенова мити.
В н нарвав вишень повен бриль хот в с сти. Але пот м роздумано .: «П ду я краще до р чки там сяду над кручею та й стиму, сти му, дивитимусь так гарно
дивитися, як вода б жить. А пот м окупаюся. Т льки самому погано невесело купаться. От якби
ще хто!»
Семена в н кликати не хоче, та Семен плавати не вм що вже то за купання без плавання! Ото
гарно, як пливти наввипередки або п рнати хто дал вип рне.
Повагом п д йшов Грицько до р чки. Круча сажн в у два заввишки круто уривалася згори спадала
у воду. З ц круч хлопц , як Ісу«І палися, стрибали сторч головою пот м далеко-далеко
вип рнали. Тут тим гарно було стрибати, що глибоко було: н хто з хлопц в-товариш в не м г
досягти дна т льки велик парубки досягали. Але хти з малих ум в плавати, то не боявсь
кидатись у глиб нь: випливе, як очеретина.
Грицько став над кручею. В одн й руц в його був бублик, у друг й бриль з вишнями. В н
задививсь на хвил , як вони швидко один :т одн ю б гли, виблискуючи проти сонця. Подивившися
трохи, притулив бублик до губ в, одкусив почав жувати.
А Семен усе те бачив.
В н стояв б ля матер в сво му садку бачив, як Грицько в бублик. Семен був голодний, йому
страшенно схот лося бублика. Але попрохати в Грицька в н не насм лювавсь н коли, а тепер, п сля
сварки, й надто. І в н т льки заздро дививсь, як Грицько раз вдруге вкусив бублика. Зненацька
одна думка промайнула йому в голов :
«А що, якби зайти тихенько ззаду та в дняти бублики м Грицька? »
І в н не думав довго, а зараз же тихенько вийшов з садка почни п дходити до Грицька. Од садка
до р чки було трохи чистого м сця .
Отут саме й боявся Семен, щоб Грицько його не пом тив. Але Грицько не пом чав.
Семенова мати озирнулась, вже не побачила б ля себе сина. І й на глянула на р чку вздр ла, як
Семен стиха п дходив до Грицька Спершу хот ла гукнути сина, а тод подумала: «Ану, що воно з того буде? Хай лиш Семен дасть йому штурхни 11, н чи не шубовсне в н у
р чку? »
Але зараз же побачила, що Семен не битися йшов з Грицьком. В н тихо зайшов до Грицька ззаду
в дразу хот в вихопити бублика. Але не добре нац ливсь ухопив не за бублик, а за руку. Семена
це лютувало. Як несамовитий, в н з ус сили вдарив Грицька куликом по обличчю, але сам
поточивсь, не вдержавсь послизнувся у кручу ногою. В н ухопивсь за бур янину, але бур янина
вирвалась, Семен з розгону шубовснув у воду.
Страшний крик роз тнувсь позад Грицька. В н побачив Семенову мат р вона б гла до р чки, кричачи, як несамовита:
Рятуйте, хто в бога в ру !
Семен вип рнув з води. В н силкувавсь не потопати, держатися на поверс , та не зм г: в н не вм в
плавати.
Семенова мати доб гла до круч , але пособити не могла. Вона т л . си рвала на соб волосся та
кричала:
Лишенько мо !, горенько мо !.. Сину м й!.. Рятуйте!..
Усе зробилось так швидко, що Грицько спершу н чого не тямив. НІІІ почув т льки, щ;о Семен його
вдарив, що в його страшенно забол ло обличчя. У його в серц закип ло зло на Семена за це. Ту ж
мить в н побачив, як Семен шубовснув у воду, як в н потопав. Грицько трохи не скрикнув: А
що! оце тоб , щоб не бивсь! А через мить уже все зрозум в.
І бублик, бриль з вишнями покотились додолу. І сам Грицько як був, у одеж , шубовснув з круч
в воду. В н вип рнув зараз же поплив до Семена, що ще держався на вод . Семен був недалеко,
Грицько доплив до його легко. Але т льки доплив, Семен зараз так учепивсь йому за руку, що
трохи не потопив його.
Не тягни мене! Т льки держись за мене! крикнув Грицько.
Та Семен, здур вши з переляку, не випускав Грицьково руки. Грицько с пнув висмикнув у його
руку поплив, Семен учепивсь Грицьков за сорочку.
Але одежа вже намокла на обох хлопцях. Грицько ледве плив. X милею в дносило його в д берега.
К лька раз в наливало йому в рота води. У його вже ставало сили, а надто ще й Семен так
страшенно тяг. Грицьков ноги почали спускатися униз. Семен був важкий, як каменюка. Грицько
стулив рота: вода вже сягала йому до очей. А и- ту ж мить в н з брав усю силу заляпав руками й
ногами.
Це його обрятувало. За яку хвилину в н уже вхопився за кам нь, що стирчав п д кручею.
Що дал було Грицько не пам ятав. В н зомл в не чув, як поприб гали люди на Мотрин крик, як витягли його з Семеном. В н уже тод очутивсь, як полежав трохи на трав проти сонця.
Розплющив оч побачив, що б ля його сто ть батько, ще люди Семенова мати. Грицько п дв вся.
Хвала богов ! промовив батько, а за м люди. Ну, хлопче, добрий з тебе козак буде, моторний!
похвалив Грицька дядько Тарас.
Т льки як в н сказав це, Грицько зрозум в, чого це все так: в н згадав, що витяг Семена. Ту ж мить
Семенова мати п дб гла до Грицька , одразу вхопивши його, притиснула до себе трич поц лував, промовивши:
Дай тоб , боже, усього усього зате ти
І вона заплакала, а за нею заплакав мокрий, змерзлий Семен.
Того ж таки дня Грицько, згадуючи про те, що поц лувала його Семенова мати, подумав соб : Н , вона не зла Мабуть, правду тато казали, що вона тим така сердита, що вбога. І Семен того
сердитий, що вбогий та голодний. І чин я, дурний, не в ддав йому того бублика?» подумав
Грицько згадав, що в н дос не в його.
Не знаю вже, чи д лив в н того дня з Семеном того бублика, т льки запевне знаю, що з того часу у
х з Семеном н сп рки, н сварки н яко н коли не було
1890 .