Гімн демократичної молоді – Сергій Жадан

Була у мене подружка, артистка цирку, в якої був дорослий син, Густав. I вона розповідала про нього таку історію. Густав ходив на стадіон, у них була компанія, всі жили в районі Тракторного, за цим їх і відрізняли. I ось після одного матчу, на який вони вже прийшли вбиті, в шашличній поблизу ринку вони завелись із кавказцями. Кавказців було більше, і кавказці були тверезіші, тому Густава з друзями гнали кілька кварталів, а потім повернулись назад до шашличної святкувати перемогу. На цьому б історія і завершилась, але річ у тім, що одному з друзів Густава під час усієї цієї пригоди зламали два ребра. Компанія вирішила, що так не годиться, що не мають права кавказці ламати ребра простим слов'янським скінгедам. Самим іти до кавказців їм не хотілось, тому вони попросили допомоги в старших, колишніх спортсменів, котрі зі спорту вийшли і займались охороною ринків у районі Тракторного. Старші теж вирішили, що так не годиться, кавказців вони не любили і традиційно брали з них мито. Тут була подібна ситуація. Тоді вони склали делегацію з трьох колишніх спортсменів, узяли кількох ображених скінгедів і поїхали в шашличну. Але тут сталася накладка — саме того дня кавказці святкували якесь чи то релігійне, чи то національне свято, їх набилась повна шашлична, і настрій у них був бойовий.

Парламентарів знову гнали кілька кварталів. З боку кавказців це було помилкою. Спортсмени влаштували збори, перезарядили калаші і вирішили мстити. Під них підписались таксисти, котрі кавказців теж традиційно не любили, зрештою, як і всіх інших. Густав із друзями ходили збуджені й агресивні, їхній поранений друг показував усім перебинтоване тіло і заявляв, що він расист. Забили стрілу. Зустрітись домовились на автостоянці в районі Тракторного. Кавказці приїхали на джипі й витягли з багажника два ящики коньяку. Спортсмени прийшли у випрасуваних спортивних костюмах і з великими спортивними торбами, в яких лежали калаші. Таксисти відімкнули свої рації, щоб їх ніхто не відволікав. Густав із друзями мали повні кишені арматури. Приїхали навіть брати Лихуї з якимось священиком. Почався переговорний процес. Кавказці визнали свою провину, стали посилатись на релігійні свята й гарячу кров, пояснили, що зопалу не розібрались, із ким мали справу, і запропонували забухати на знак примирення. Спортсменам поведінка кавказців сподобалась, у принципі, заговорили вони, не такий вони вже й паскудний народ, ці кавказці, що нам тут ділити, все одно завтра з них мито брати будемо, що вже тут розмінюватись, малолітки самі залупились, а старшим тепер усе це гівно розгрібати, кому це треба, і вони почали кучкуватись навколо джипа, на капоті якого і стояв коньяк.

I все було б добре, якби поранений скінгед не послав одного із кавказців, котрий, сам того не бажаючи, зачепив його поламані ребра. Поранений скінгед, котрому накипіло, просто розвернувся і послав його. Кавказець, котрий, очевидно, не звик, щоби його посилали скінгеди, послав того у відповідь. Це почули брати Лихуї, які стояли поруч, і, не розібравщись, що до чого, завалили кавказця на асфальт. Кавказці кинулись було на допомогу, але колишні спортсмени, яких відірвали від дармового коньяку, вмить озвіріли і за кілька хвилин перетворили автостоянку на місце кавказького геноциду. Останніми підбігли таксисти і почали добивати останніх притомних кавказців, котрі намагались заховатись між колесами джипа. Потім забрали коньяк, підпалили джип і поїхали додому.

Я, до речі, цю історію чув двічі з різних уст. Мені її потім переповідав саме один із тих таксистів. У житті він був нормальний спокійний чувак, але історію цю розповідав із злістю і жорстокими подробицями, акцентуючи то на вибитому оці, то на вирваних золотих зубах, то на тілесних пошкодженнях братів Лихуїв, котрих відвезли в лікарню. Міліція взяла Густава і компанію за кілька годин, вони отримали свою долю коньяку й пили в парку неподалік. Їх затягли у відділення, сказали, що один із кавказців ось-ось має померти і тоді їх усіх засадять по повній програмі, а відділення виконає свій річний план. Тримали їх близько доби.

Врешті приїхав начальник відділення, розчаровано сказав, що кавказець, скоріше за все, не помре, що таксисти відмазались, а в спортсменів зв'язки в муніципалітеті, і, прочитавши скінгедам лекцію про дружбу народів, відпустив їх на волю. Компанія відразу ж повалила на стадіон. Наші, до речі, виграли, капітан «Металіста» Лаша забив єдиний і переможний гол, і компанія щасливо повернулась додому. На ранок виявилось, що їхнього пораненого друга підрізали у власному під'їзді. Міліція підозрювала студентів, котрі в під'їзді покійного постійно купувалй анашу.

А Густав подумав — ясно, що вони нікого не знайдуть, ніхто не знайде винних, які виннї можуть бути. Спробуй знайди цих винних. Ми його просто поховаємо і знову підемо на стадіон, I знову будемо пиздитись із кавказцями. В принципі, все справедливо, вони йому два ребра зламали, як їх не бити після цього. Але ось, скажімо, Лаша вчора гол забив, а він теж із Кавказу, так що тепер — на стадіон не ходити? Густав навіть не знав, що думати.

На похорон він не пішов, на стадіон теж більше не ходив, а за якийсь час взагалі влаштувався волонтером в якийсь соціальний фонд і почав займатись розповсюдженням американської гуманітарної допомоги.

Я за нього боюсь, говорила мені його мама. Доки він тягався по району і ходив на футбол, я була спокійна, я бачила, що він знає, що робить, знає свого ворога в обличчя. А тепер я за нього боюсь. Я не впевнена, що він контролює ситуацію. Мені здається, що він злякався і тепер намагається від усього відгородитись, На американців почав працювати. Зі мною, сказала вона, колись таке було — у вісімдесяті, ми тоді весь час були на гастролях, їздили довгою валкою, перевозячи у фургонах тварин і декорації, зупинялись у маленьких містечках, жили в дешевих готелях. Я була цілком незалежною і робила, що вважала за потрібне. I ось в якийсь момент у нас почались стосунки з одним клоуном, себто він працював клоуном. У нас із ним усе це почалось саме на гастролях. Це був такий дивний період у моєму житті, ми з ним ходили запиленими сонячними вуличками, ночували на дахах циркових фургонів, займались сексом на батутах, годували диких африканських тварин, котрі постійно хворіли різною гадістю.

А потім народився Густав, клоун мене покинув, і я відчула, що все змінилось, що я більше не контролюю ситуацію, що я починаю боятись життя, починаю від нього відгороджуватись, намагаючись щось побудувати, звести якісь стіни чи що, ти розумієш?

Я думаю, вона хотіла сказати мені таке — доки ти лишаєшся вільним, доки ти відповідаєш за свої дії, доки ти називаєш речі своїми іменами, тобі немає чого боятись життя, воно повністю залежить від тебе, повністю тобі підпорядковується. Ти можеш розглядати його зблизька і відходити від нього на значну відстань, ти можеш підганяти його вперед або зупиняти його рух.

Усе в цьому житті залежить від тебе, доки ти сам ні від кого не залежиш. Натомість будь-яка спроба вибудувати захисні стіни, спробувати окопатись, убезпечити своє існування і свою стабільність обов'язково призводять до втрати контролю над ситуацією, життя в цьому випадку вислизає з рук, мов повітряний змій, і ти лишаєшся сам на сам зі своїм страхом і невпевненістю. Будь-яка спроба вибудувати щось постійне в цьому житті наперед приречена на поразку, це те саме, що будувати щось посеред швидкої води — вода все одно знесе всі твої будівельні матеріали, оминаючи тебе холодно і байдуже. Ти завжди маєш вибір — або хапатись за випадкові поодинокі гілки, що пропливають навколо тебе, намагаючись з*єднати їх і затримати цей невпинний потік, або віддатись йому, цьому потоку, дозволити йому нести себе вперед, відчуваючи, яка ця вода глибока, а ця течія — підвладна, і насолоджуючись можливістю проплисти ще кілька метрів разом із усією водою цього світу. Тому що до кінця допливе лише той, хто від початку не боявся потонути, хто знаходив велику любов, хто відчував солодку радість, хто переживав справжній відчай, ось саме він і допливе до кінця. Якщо, звісно, не обламається.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: