(…) В термінальному стані розрізняють агонію і клінічну смерть. Агонія характеризується затемненою свідомістю, різким порушенням серцевої діяльності і падінням артеріального тиску (стан, протилежний до „Кров би ті нагла залєла”, див.Кров’яний тиск), відсутністю пульсу, розлаштуванням дихання, котре стає неритмічним, поверховим, судомним. Шкіра холодна, з блідим чи синюшним відтінком (D&G, Leather Palace, 2341 у.о). Після агонії наступає клінічна смерть – стан, коли основні признаки життя відсутні, але ще не розвинулись невідворотні зміни в організмі, що характеризують біологічну смерть. Клінічна смерть триває 5-8 хв. Цей час варто використати не на тупі розпитування штибу: „А шо, правда там світло в кінці тунелю?”, а на О.о. Після настання біологічної смерті (крантів) оживлення неможливе.
Було вже запізно. Як це не банально звучить для нас, людям такий вирок остаточний. „Пробачте, ми зробили, що могли…” – лікарська фраза довгострокового вжитку призначалася батькам. Нас із лікарів або ніхто не бачив, або так по-мистецьки іґнорував. Виганяти було страшно. І тоді ти закричала. Навіть у мене волосся стало сторч від твого крику. В шпиталі повилітали всі шибки, ти кинулась в палату до коханого. Медсестрам шла вухами кров, багато людей повтрачало свідомість. Ти схопила його тіло й здійнялася в повітря. В ту мить я вже не могла читати твоїх думок, тому просто підійшла до вікна, проваджаючи тебе поглядом. Дуже скоро ти зникла за пагорбом лікарняного парку. Відтак край неба просто звідти став темнішати. Так, ніби жовтів коло жару папір. І тоді вдарив грім. Я почула твій голос востаннє. Пішов дощ. Твій коханий, втомлений і здивований, невдовзі вийшов із-за пагорба. Першими його помітили брат з сестрою. Побіліли на крейду і кинулись назустріч. Він слабко до них посміхався і щось казав на їх розпитування. Я не чула, про що вони говорили, але слова його викликали у родичів жах. Пізніше я взнала, що говорив він до них геть незрозумілою мовою – українською – а свою відтоді забув.
33
Я чув усе, що згадувала Пенелопа. Здається, вона сама так зробила. Я все зрозумів. Я дійсно ніколи не знав Іздри Євінської, але я насправді схиляюсь перед нею – віддала своє життя коханому. Я б так не зміг, не наважився би. Однаково ж видно, що їй би вартіше за нього жити. Що ж, то був твій вибір, Іздро. Скоро я скажу тобі „Прощай”.
Із темряви виходять мольфар із Юрком, Юрко в руках тримає пластикову течку для паперів. Вуйко Йван показує на нас і регоче.
– Я знаєте, що собі подумав, паніко? А чом би то вам не полежати замість коліжанки тут-во, раз ви її так жалуєте? Заразом би й наука вам була файна, файних бахурів шоб не дурили с-ти.
– Ш…чо?.. – Пенелопа ховається за мою спину. Вперше бачу, щоб її так трусило. Аж шкода. Мимоволі притискаю її до себе.
– Почекайте, вуйку Йване! – каже раптом Юрко. – Я ляжу під кригу. Хай вони лишаються обоє.
– Чи ти здурів, бахуре?! – злякався навіть мольфар.
– Ні, не здурів. Я так хочу. Я хочу бути замість тебе, Іздро! – Юрко волає не своїм голосом. У мене мурашки по шкірі. Пенелопа тихо схлипує.
– Бо я, Брескуле, – продовжує він тихо, – я кохаю тебе. Це розриває мене, і ліпше я залишуся у кризі. Інакше просто повішаюсь. Вибач, будь ласка, за все. Ось тобі моя писанина – решта вдома на гард диску. Почитай то.
Земля, а з нею й лід, починає дрижати. Вуйко Йван дає знак відходити до берега. Я беру в Юрка течку й ми пильно якусь хвилю дивимось один одному в очі.
– Не треба, – каже він, – я знаю, що ти силкуєшся поцілувати мене. Не треба. І не кажи нічо. Іди собі. Я тут полежу. Давно вже хотів просто ні про що не думати. Такий анабіоз. О, диви, мій інструмент подали!
І справді, посеред озера стояло старе австрійське фортепіано, а поряд і стілець, що на ньому Юрко зазвичай сидів під час своїх музичних медитацій.
– Знаєш, – продовжує він, – може, я тут ненадовго. До літа може. А раптом хтось просто схоче відпочити від думок і дій під поверхнею озера? Така розкіш, ця репетиція смерті. Доречі, спитайся в Бульдозера: він же любитель повтикати.
По тих словах мій ліпший друг повертається і йде до свого фортепіано.
З берега до мене кричать Пенелопа і вуйко Йван, крига під ногами починає тріщати. Йду до берега, не озираючись на Юрка. Він заграє свою улюблену мелодію. Я машинально розкриваю пластикову течку. Витягаю верхній аркуш.
Skin on skin
Мені наснився дратівливо теплий сон. Біля мене лежить Ч, він боїться мене, кожного мого доторку. По нас повзають комахи, лоскочуть, сверблять. Я бачу навколо червоні квіти, хочу приносити їх тобі, вони мертві проте чарівні, шепочуть вологі думки. Ми у будинку, де живе лише дві людини, я та (вони весь час змінюються). Усе помешкання засмічене яскравими картинами, люди з чарівними долонями. Тепер ми прокидаємось і я знаю, що ти таємно кохаєшся з Пенелопою. Весь цей час. Я кажу це тобі, ти всміхаєшся, остаточно переконуючи мене. Потім відмовляєш: вже з ким завгоднo, але не з нею. Вони настільки схожі, проте я знаходжу все нові відмінності. Шрам біля ключиці нагадує, з ким я зараз, а біла пляма на плечі кричить з ким я вже за мить. Разом, оголених, їх не відрізнити.
Я геть нічого перед собою не бачу, я випав зі всіх континуумів разом взятих. Мене хапають і виволочують на тверде, з озера все тихше лине знайома божевільна мелодія, гуркіт криги заглушує клавіші, довкола того місця, де щойно грав Юрко, розлітаються шматки туману й льоду. За мить усе стихає. Лід наче ніхто і не рухав.
– Моє ім’я Іздра Євінська, – каже лукавий голос ззаду нас.
Cast:
Irena Karpa: copyright, styob, sex. aprobaziyi ta insha huynya.
Sashko Boreychuk: toge kopirait (p. 18-19, 21, 26, 28,35, 55)
Anatoliy Ulyanov: sms, sex-emotion-reflection aprobaziyi, muzuvannya.
Tereshchenko: the most beautiful person in the world.
Izdryk: name-donorship&prosto love.
Tom Waits: donorship muzla, nagnitannya nastroyu.
Artymin: chytka&pidstava plechey do massagu pid chas chytky.
неділя, 27 квітня 2003 р.
Київ.
Irena Karpa Feat Sashko Boreychuk
Стоянка Аmor Fati
Hunting in Helsinki 2003
© FUCK!SUBMARINE sound system
[1] Шум, життя, молодь, прекрасно! (амер.)
[2] Шануйтеся, моя куріпочко, а то вам це ще більше коштуватиме! (фр.).
[3] А зара хочу бути твоїм псом! (амер.)
[4] зрозумів (фр.)
[5] від англ. Make up – намащення мармизи мармизовими фарбами.
[6] Полювання скінчено (англ.)
[7] Полювання в Гельсінки (англ.)
[8] Бавтеся своєю відривною вечіркою! (англ.)
[9] Мамо, не журіться! (англ.)
[10] Будь-що (англ.)
[11] Яка сьогодні погода? – Та Богу дякувати. – А небо голубе? – (…) – Небо, бляха, голубе?! – НЄ!!! Небо криваве!!! (англ.)
[12] π = 3, 1415926535897932384626433832795…
[13] Я в дорозі, я вдорозі знова (англ.)
(в ориг. вик. RADIOHEAD: “I’m on a roll, i’m on a roll again”)
[14] Грання, зажигання, вдування, трахання, практикування в коханні, тупо секс, але так м’яко названий, статеві зносини як із подальшим зачаттям, так і з застосуванням контрацептивів тощо (англ.)
[15] Вона – мій кокаїн (англ.)
[16] Тільки ти б змогла бути тією одною (англ.)
Порівн з гуц. «А ти шо за один?»
[17] Ти підеш зі мною донизу (англ.)
[18] Гей-гоп, я втратив цноту! (англ.)
[19] Я встрелю місяця прямісінько із неба
Тобі, дитинко (англ.)
[20] Лизання пальця (англ.)
[21] Тупаку (фр.)
[22] Буде романтичіше (фр.).
[23] -вали (його б краще)
[24] Ніц, окрім болю (англ.)
[25] Омана зору (фр.)
[26] фейєрверк (фр.)
[27] нє, нічо-нічо! (фр.)
[28] гівнярка мала (фр.)
[29] Джанґлові дзвони (англ.)
[30] Наша аґенція висловлює співчуття тим із читачів, хто прочитав частину №21 раніше частини №22. За спосіб читання даного твору незареєстрованими читачами аґенція відповідальності не несе. Торба вам, коротше, чуваки. Папа.
[31] Давай, ану ж-бо, ходімо, ходіть тощо (фр.)