Фройд би плакав – Ірена Карпа

— Ось ваші 60 гривень. Зупиніть мені тут! — Марла аж сама зраділа власній пиздуватості. Яка різниця, зрештою, куди втікати від омріяних патернів свободовбивства — на Ніагару чи на Нивки? Можна бовтати ногами в ненормальній підводній течії Індійського океану й підійматися на Анапурну з надією померти героїчно по дорозі, як помирають 50% її альпіністів, а можна просто дивитися хороше кіно, їсти куплені за 26 грн за 1 кг креветки, запиваючи їх сухим білим вином і закурюючи перфектними шишечками, закрученими до спожитку перфектним хлопцем на ім’я Анджей. Марлі не було різниці, і тому будь‑який вибір був для неї єдино правильним. Особливо правильним він був, зважаючи на те, що навряд чи Марла намагалася кудись зійти зі своїх омріяних патернів. Свободовбивство версус вбивство Мрії, з якої, власне, все і починалося, відкинувши геть будь‑яке інше лайно…

— Привіт! — Марла поцілувала здивованого Анджея. Я привезла тобі дві твої книжки. Тепер у нас буде спільна бібліотека. Я поживу у тебе якийсь час. Добре, правда? — Марла навіть не розвелася на подобу риторичного питання. З Анджеєм цього не вимагалося.

— Заходь, старенька, єсно… Диви — тут ти, і там ти, ги‑ги, — процитував він старий наркоманський анекдот, тицяючи пальцем в екран телевізора.

— Ти що, збоченцю, телевізор купив?! — не повірила очам Марла.

— Ато! Пику твою обсервую еврі дей тепер зате…

— Ну, тепер будеш її в 30 созєрцать, поки не повилазять ясні очі… Жерти є що?

І вони таки пішли до старосвітської крамниці за креветками і білим сухим. Довго потім розмовляли, позвішувавшись головами донизу з невисокої канапи, ноги на стіні. Відтак пішли чистити зуби на брудершафт (Марла вже колись давно запопадливо поселила в Анджеєвій ванній свою зубну щітку), дослухали весь МШЕ, що залишався, і, врешті‑решт, повкладалися спати.

Серед ночі (десь між другою і четвертою) Марла раптом прокинулася і конвульсивно підірвалася на ліжку. А потім, неосмислено вдивляючись широко відкритими очима в глуху темряву кімнати, гаряче зашепотіла, звертаючись чи то до сплячого святого Анджея, чи до несплячого десь на іншому кінці міста, понервованого її розшуками, вбивче коханого Іллі, чи до завжди світлого і рідного скандинавського білявчика Х’ялмара, захованого в такій далекій тепер Південній півкулі:

— А зараз, любий, ми просто ляжемо спати… Заплетемося один довкола одного, як завжди… А завтра ми вже не будемо вставати по черзі. Нам не треба буде замовляти сніданок на різні години. Не треба буде писати листи різним людям. Не треба буде перевзувати з ніг на ноги в’єтнамки, щоби піти в туалет. Не треба буде думати про твоїх жінок, а моїх чоловіків і жінок. Не треба буде зважати на різницю національностей у паспортах. Ми просто поскидаємо всі метрики докупи на якій‑небудь площі і підпалимо їх на курчу мать. Навіщо нам усе це? Завтра ж бо ми прокинемося іншою , хоча й тією ж самою, істотою. Тільки вже Єдиною. Кращою. Досконалішою. Повнішою і просто андрогінною. Завтра ми прокинемося Мар‑о‑Маром.

Кінець кінцем

Якось, повернувшись увечері додому з оберемком квітів та іншого мотлоху для дружини (упс, вона таки не любила зрізаних квітів…), він відчув, що дещо в їхньому домі змінилося. Дійсно, чогось бракувало. Все було на місці, тільки вона не прийшла ні через дві години, ні на другий день. Він сидів і нічого не міг зрозуміти. Потім, день на третій, зазирнув до своєї поштової скриньки і знайшов там коротесенького листа:

Не можу бути з жодним чоловіком. Усі ви — убивці свободи. Чи то пак, я стаю убивцею свободи, як тільки‑но заприсягаюся жити разом із чоловіком. Кохані й некохані, справжні й помилкові — від усіх вас просто хочеться втікати. Бігти на волю, голосно кричати, не озиратися назад. Не просити пробачення — однаково ви цього не любите і не пробачите мені ніколи. Не пробачите мого прощення пробачення. Вам потрібна Дикість, що уб’є вас, що розірве нас на шматки, а потім буде збирати докупи. Можливо, то вже буде інша жінка. Та, що прийде за мною. Вона не помилиться — у мене дуже глибокі сліди…

М.Ф.

Серпень 2003 — травень 2004

Париж — Франкфурт — Джокджакарта — Джакарта — Бангкок‑Джакарта — Джокджакарта — Київ — Яремча — Київ — Джакарта — Гілі Айр — Убуд — Джокджакарта — Берлін — Мюнхен — Київ — Делі — Аґра — Катманду — Тхімпху — Київ — Яремча — Лімасол — Київ — Ярославль — Київ — Прага


[1] (англ.) ми пливемо сьогодні ввечері до Сінгапуру

[2] Musim gugur (індонез.) — осінь.

[3] Хуй на патичку! (англ.‑омер.)

[4] Хустка на голову в ісламських жінок Індонезії. Прикривається тільки волосся, лице залишають відкритим. Найпопсовіший варіант — білий із мережкою, як на манжетиках радянської шкільної форми. Чорний — для особливо просунутих мусульманок, що живуть «по понятіям». індонезійські мусульмани взагалі відомі своєю толерантністю — навіть трансвеститів на вулицях не б’ють ногами, а дають їм, чистеньким і вихованим, гроші за заспівані у придорожній забігайлівці пісні. Сім’ї, звісно ж, відмовляються від таких нестандартних діточок, і ті живуть десь поблизу вокзалів. Однак, жіноцтво їхніх та інших сімей не гребує врізноманітнити собі життя хоча би врізноманітненням кольорів і фасонів джільбабу. В поєднанні з відповідною сукнею, тунікою чи брюками (а то й з усім водночас) виглядає дуже стильно. «Ісламська Мода» — дуже поширена спеціалізація бутіків. Колекції haute couture і рr?t‑а‑роrter, наснажені ісламською традицією, навряд чи з’явилися лише після трендового 11‑го вересня…

[5] Розчинення (лат.).

[6] В окремих випадках автор залишає за собою право нетранслітерного передавання російської та інших іноземних мов.

[7] Погані друзі й дешевий секс (англ.).

[8] Від фр. «mоі» — я.

[9] Я — найщасливіша дівчина (англ.).

[10] Це мусить бути підводне кохання (англ.)

[11] від індонез. «kampung» — житловий блок, скупчення хаток на доволі тісній площі.

[12] Від індонез. «sarong» — традиційний атрибут чоловічого одягу, просторий шмат тканини, що зав’язується на поясі на кшталт довгої спідниці. Оздоблення в техніці батік.

[13] Щасливого свята Ідул Фітрі (кінця Рамадану)! — індонез.

[14] Ти можеш це! (Англ.)

[15] О, це такий чудовий день, я рада, що минає він з тобою (англ.).

[16] — Альо, ти, сука! Ану від’їбися від нього! (Амер.)

[17] Будь моїм гостем (англ.).

[18] Як порятувати Всесвіт (англ.)

[19] Доброго Різдва (нім.).

[20] Відповідн. індійської страви «Fish Head Curry», масивної рибної голови у гострому соусі

[21] Істинний мотлох (англ.).

[22] Один абсолютно неправильний аеро‑роман (ангі.).

[23] Крамниці «Тах Fr ее» — страшенно популярні летовищні та паромні крамниці, де за зниженими (так вас запевняють, принаймні), неоподаткованими цінами ви нагрібаєте до споживацького кошика алкогольні напої і попсо‑брендову косметику.

[24] Будь ласка, червоного вина для панянки (фр.).

[25] А я візьму «Chateаu…» (фр.).

[26] Трохи. Я розумію її цілком добре, але соромлюся розмовляти (англ.). Далі англ. текст передаватиметься українською. За певними винятками.

[27] Тут і далі російська також передається українською — задовбав мене трансліт.).

[28] І я поцілував її на прощання, сказав, що вся краса має вмерти (англ.).

[29] Не хвилюйтеся, у нас достатньо палива (англ.).

[30] Корова і Курча (англ.).

[31] Корова і Кухня (англ.) — тупувата гра слів, обмовка за Фройдом, ги‑ги…

[32] аварійний вихід (англ.) — не ображайтеся, бо раптом таки хтось не знав?

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: