Хазяїн (CКОРОЧЕНО) – Іван Карпенко-Карий

 

Ява XVII

 

За допомогою двох робітників входить Пузир, стогне й говорить, що всередині щось ніби ножем ріже, дихнути не можна. Йому кажуть, що послали за лікарем, а він відповідає, що краще хай за фельдшером, а не за лікарем пошлють.

Ойкаючи, Пузир просить покликати Маюфеса, якого він бачив у дворі, і спитати, чи справді посадили Михайлова за злісне банкрутство. Феноген вирішує сказати правду сам і говорить хазяїнові, що дійсно посадили.

Пузиреві робиться погано.

 

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

 

Ява І

 

Марія Іванівна і Феноген ведуть Пузиря під руки, садовлять у крісло й обкладають подушками. Соня говорить батькові, що лікар заборонив йому хвилюватися. Але Терентій Гаврилович каже, що він ще гірше тривожиться, якщо не зробить розпоряджень по господарству. Просить Соню написати Золотницькому, щоб приїхав миритися. І бідкається, що хвороба прикувала до ліжка, а йому треба їхати скупляти вівці, бо помічники, напевне, переплачують, він купив би дешевше.

 

Ява II

 

Маюфес говорить Пузиреві, що його заяву слідчий забрав, але поки не буде доведено, що вівці взяті на випас, заява не поможе. Треба хорошого адвоката. А йому слід заплатити десять тисяч, за менше він не візьме справу. Пузир хапається за голову й відмовляється від адвоката. Питає Маюфеса, може б, він посвідчив, що ніхто нічого не знав, і вівці взяті на випас. Фактор відразу цікавиться, скільки йому дадуть за таку послугу. Пузир обіцяє сто карбованців, а Маюфес сміється й говорить, що якщо менше тисячі, то він і слухати не хоче. Пузир, пересилюючи себе, обіцяє дати такі гроші. Маюфес вимагає їх зразу, тоді хазяїн просто виганяє його. Маюфес іде і у дверях каже, що тепер свідчитиме проти Пузиря.

Феноген заспокоює хазяїна і говорить, що знайде таких свідків, які під присягою скажуть усе, що завгодно — «і що бачили, і чого не бачили, і що знають, і чого не знають». А дати їм треба усього по двісті карбованців. Пузир питає, хто ж ті свідки, і Феноген відповідає, що це вони з Ліхтаренком.

Пузир (через сльози). Вірний слуга… Спасибі тобі! Кращих свідків і не треба. (Витирає очі.) Ти і дурно покажеш, щоб врятувать свого хазяїна від сорому, я тебе знаю.

Феноген. Покажу, єй покажу, дурно покажу… А ви свого вірного слугу подаруєте, — дасте на дорогу до слідователя двісті карбованців.

Пузир із зітханням обіцяє й велить послати за Ліхтаренком.

 

Ява ІІІ

 

Лікар картає Пузиря, що той не лежить, а він відповідає, що не може лежати — хазяйство.

До Феногена заходить Маюфес і питає, коли вони поїдуть оглядати землю для купівлі. Фактор страхає Феногена, що коли він не поспішить, то землю хтось купить, зараз такий час настав — усім земля потрібна. Феноген каже, що відпроситься в хазяїна на завтра, а Маюфес підтакує, мовляв, пора вже самому стати хазяїном.

Феноген. Ох, не кажіть! Запізнився, здорово запізнився, давно пора.

Маюфес. Зате ж який опит і яку практику маєте! Ви своє надолужите. Коли ви могли обманювати Терентія Гавриловича, то кого ж після цього ви не обманите.

Далі фактор каже, що Феноген незабаром так розбагатіє, що гнатиме його, бідного Григорія Мойсейовича в шию. Феноген говорить, що Маюфес і справді багато захотів — тисячу карбованців за свідчення. От вони з Ліхтаренком зроблять це і за двісті карбованців. Маюфес дивується і жахається, що добрі християни можуть за такі гроші невірну присягу складати і хрест цілувати. Феноген вдоволено підсміюється, що перебив Маюфесу заробіток і говорить, щоб той не трудився даремно — не засоромить. Що можна іншим, те можна і йому, інакше усі б вважали його останнім дурнем.

 

Ява IV

 

Маюфес айкає, що нещасний він чоловік, «з рота вирвали такий заробіток!»

 

Ява V

 

Соня і Калинович розмовляють між собою. Дівчина дякує вчителеві, що приїхав. Той говорить, що він зробив це не без внутрішньої боротьби — боявся образити своїм приїздом її батька. Соня дуже тривожиться хворобою батька, просить поради. Лікар каже, що треба операцію робити, а Терентій Гаврилович не хоче. Калинович пропонує запросити ще й професора.

 

Ява VI

 

Приїздить Золотницький, і Соня дякує йому. Петро Петрович говорить, що хоч Пузир і образив його як свата, але коли чоловік при смерті, то все забувається.

Ява VII

Золотницький питає лікаря про здоров’я хворого, і той говорить, що потрібна операція. Пузир не погоджується, тривожиться, що немає шахмейстера з вівцями, і збирається сам їхати купувати худобу.

Вирішили усі разом умовити Пузиря на операцію — це єдиний вихід. Золотницький розпитує, як усе трапилося, і йому розповідають історію з гусьми.

Золотницький. Класична птиця! Рим спасла, а хазяїна погубила.

…Мені страшенно жаль Терешка, а разом з тим я ледве здержую гомеричний сміх, коли намалюю перед собою картину погоні за гусьми!

…Не можу не підкреслити: у чоловіка двадцять дві тисячі кіп однієї пшениці, — ну і треба ж йому гнатись за гусьми, що скубли одну копу!

Лікар. Типічно!

Калинович просить облишити цю розмову, бо коли в домі таке нещастя, висміювати не пристало.

 

Ява VIII

 

Золотницький питає Феногена, чи не спить Терентій Гаврилович. Феноген говорить, що де там — тривожиться господарством. Зараз почув, що замекали вівці, і хоче подивитися з вікна тієї кімнати, звідки усе добре видно. Соня заперечує, що йому не можна вставати. Але Феноген говорить, що раніше хазяїн і не так хворів, а господарство не кидав, навіть їздив на ярмарок скуповувати худобу.

Соня просить Золотницького зараз же піти до тата і умовити згодитися на операцію.

 

Ява IX

 

Ф є н о г є н {сам до себе). Де там вони умовлять, де там не пустять. Щоб хазяїн не побачив новий товар? Та він рачки сюди прилізе, та скоріше він умре. Жде тих овець, як свята, зна, що вони тут, і він їх послухає, буде лежать?

 

Ява Х

 

Лікар гнівається й каже, що не знає, що робити з таким упертим чоловіком, як Терентій Гаврилович. Не пускати його, коли він уперто хоче вийти, — це ще гірше для нього, однаково що навмисне дратувати, тривожити. Соня в розпачі:

— Невже ж вівці йому миліші, ніж життя?

Лікар. Хазяйство або смерть — такий девіз!

Соня просить лікаря ще раз спробувати умовити батька.

 

Ява XI

 

Феноген розмірковує над словами лікаря «хазяйство або смерть» і думає, що це дуже правильно сказано. «Земля, скот, вівці, хліб, комерція, бариші, — оце життя!» А як раптом цього всього не стане, то не варто й жити. Коли б у нього пропали ті гроші, що має, то зараз би повісився.

 

Ява XII

 

Входить Куртц і говорить, що він купив вівці й зараз буде показувати їх перед вікнами. Феноген питає, почому купив. Куртц відповідає, що по рублю десять, рублю двадцять.

Феноген (набік). Виходить, Карло цапнув більше за мене, а я його лічив дурнем!

 

Ява ХІІІ

 

Дружина й дочка ведуть Терентія Гавриловича.

Золотницький. А?! Смерть за плечима, а він плаче, що його не пускають подивиться на овець.

Лікар. Воюющий мечем од меча гибнет. Хазяйство його меч, від нього й смерть. Так мусить буть, і не варт сперечатись!

Пузир. Бог з вами, що ви собі вигадали: лежи, коли вівці пригнали? Я не смертельний.

Входить Куртці розповідає, що купив вісімсот овець, давав стільки, скільки просили, бо торгуватися не вміє, особливо коли селянин плаче, і вся сім’я плаче. Адже й те, що він платив — майже нічого. Пузир розчарований і говорить, що в такому разі краще б він і не купував, адже Феноген купив по рублю вівцю, а Чобіт взагалі по сімдесят п’ять копійок. 1 каже, що післязавтра сам поїде з Феногеном купляти худобу.

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: