Вирішили усі разом умовити Пузиря на операцію — це єдиний вихід. Золотницький розпитує, як усе трапилося, і йому розповідають історію з гусьми.
Золотницький. Класична птиця! Рим спасла, а хазяїна погубила.
…Мені страшенно жаль Терешка, а разом з тим я ледве здержую гомеричний сміх, коли намалюю перед собою картину погоні за гусьми!
…Не можу не підкреслити: у чоловіка двадцять дві тисячі кіп однієї пшениці, — ну і треба ж йому гнатись за гусьми, що скубли одну копу!
Лікар. Типічно!
Калинович просить облишити цю розмову, бо коли в домі таке нещастя, висміювати не пристало.
Ява VIII
Золотницький питає Феногена, чи не спить Терентій Гаврилович. Феноген говорить, що де там — тривожиться господарством. Зараз почув, що замекали вівці, і хоче подивитися з вікна тієї кімнати, звідки усе добре видно. Соня заперечує, що йому не можна вставати. Але Феноген говорить, що раніше хазяїн і не так хворів, а господарство не кидав, навіть їздив на ярмарок скуповувати худобу.
Соня просить Золотницького зараз же піти до тата і умовити згодитися на операцію.
Ява IX
Ф є н о г є н {сам до себе). Де там вони умовлять, де там не пустять. Щоб хазяїн не побачив новий товар? Та він рачки сюди прилізе, та скоріше він умре. Жде тих овець, як свята, зна, що вони тут, і він їх послухає, буде лежать?
Ява Х
Лікар гнівається й каже, що не знає, що робити з таким упертим чоловіком, як Терентій Гаврилович. Не пускати його, коли він уперто хоче вийти, — це ще гірше для нього, однаково що навмисне дратувати, тривожити. Соня в розпачі:
— Невже ж вівці йому миліші, ніж життя?
Лікар. Хазяйство або смерть — такий девіз!
Соня просить лікаря ще раз спробувати умовити батька.
Ява XI
Феноген розмірковує над словами лікаря «хазяйство або смерть» і думає, що це дуже правильно сказано. «Земля, скот, вівці, хліб, комерція, бариші, — оце життя!» А як раптом цього всього не стане, то не варто й жити. Коли б у нього пропали ті гроші, що має, то зараз би повісився.
Ява XII
Входить Куртц і говорить, що він купив вівці й зараз буде показувати їх перед вікнами. Феноген питає, почому купив. Куртц відповідає, що по рублю десять, рублю двадцять.
Феноген (набік). Виходить, Карло цапнув більше за мене, а я його лічив дурнем!
Ява ХІІІ
Дружина й дочка ведуть Терентія Гавриловича.
Золотницький. А?! Смерть за плечима, а він плаче, що його не пускають подивиться на овець.
Лікар. Воюющий мечем од меча гибнет. Хазяйство його меч, від нього й смерть. Так мусить буть, і не варт сперечатись!
Пузир. Бог з вами, що ви собі вигадали: лежи, коли вівці пригнали? Я не смертельний.
Входить Куртці розповідає, що купив вісімсот овець, давав стільки, скільки просили, бо торгуватися не вміє, особливо коли селянин плаче, і вся сім’я плаче. Адже й те, що він платив — майже нічого. Пузир розчарований і говорить, що в такому разі краще б він і не купував, адже Феноген купив по рублю вівцю, а Чобіт взагалі по сімдесят п’ять копійок. 1 каже, що післязавтра сам поїде з Феногеном купляти худобу.
Ява XIV
Феноген доповідає, що приїхав урядник і хоче бачити хазяїна. Пузир відповідає, що хай підожде, і просить повернути крісло до вікна. В цей час проходять вівці. Пузир примовляє:
— О овечки! Хороші… Єсть з кордюками… Худі, бідолаги. Нічого, одго-дуємо. Восени чистої прибилі два карбованця на штуці…
І продовжує:
— Бирі мої, бирі! Цкелей! У, ви славні, биречки мої. Іч, як ідуть, мов військо перед генералом. Недурно Петро Петрович звав мене овечим генералом.
Потім зітхає й каже, що ніби легше стало йому, мабуть, нарив прорвало всередину.
Ява XV
Прибігає Харитон і повідомляє, що в Мануйлівці бунт. Робітники розбили Ліхтаренкові голову. А трапилося це через те, що економ зменшив ціну за роботу і взяв працювати лише половину людей, зовсім не так, як домовлялися при здачі землі в оренду. А тут це строкові робітники почали ремствувати за харчування. Так слово за слово і пішло. Хтось вилаяв Ліхтаренка, а той вистрілив з револьвера. Тоді в нього кинули каменем і розбили голову. Тепер Ліхтаренко сидить у конторі й палить у вікно з револьвера. Люди відступилися, але похваляються підпалити двір і тік.
Пузир починає лаятися і велить Феногенові дати телеграму губернатору, щоб вислав підмогу, а Харитонові їхати в Мануйлівку і тримати його в курсі справ. Тоді звертається до всіх і говорить, що, мовляв, де там лежати, коли тут такі справи. От зробив сам усі розпорядження — і ніби легше стало. Лікар тихцем говорить Золотницькому, що, мабуть, нарив лопнув і почалося зараження крові, адже хворого б’є пропасниця.
Ява XVI
Пузир просить покликати урядника й говорить йому, що в Мануйлівці бунт, отже, хай він бере людей звідси і їде туди наводити порядок. Урядник відповідає, що це не його справа, у нього є інше важливе доручення:
— Поділу злосного банкрота Михайлова слідователь постановив сьогодні привести вас для допроса як обвиняємого в сокритії дванадцяти тисяч овець.
Пузир як громом уражений, гарячково кричить, що він взяв у Михайлова вівці тільки на випас, і свідки того є. Урядник говорить, що він нічого не знає, йому звеліли тільки доставити обвинуваченого під караулом для допиту.
Пузир (нервово часами витирає піт). Чуєте? Он які люди понаставали: прахвости із прахвостів, анафеми із анафем! Обмане, обікраде, заріже, ограбить, чортові душу продасть — аби гроші! Ні сорому, ні честі!.. Чи чувано коли про такі діла? Голяк масті Петька Михайлов, не маючи ні шеляга в кишені, умудряється брать гроші в банках, без грошей бере товари на фабриках, скрізь позичає, і всі дають! Багатіє не по дням, а по часам, тисячі бідолаг несуть йому гроші, яку банк, на проценти, а потім раптом шарах: банкрот! І такий злодій, мошенник, грабитель тягне за собою в тюрму чесного, ні в чім не винуватого хазяїна. Ідольське… Прокляте діло.
Золотницький намагається заспокоїти Терентія Гавриловича, а той просить допомогти йому, врятувати його честь. Петро Петрович обіцяє зробити все, що може, і говорить, що брат Калиновича прокурор і допоможе, справедливо полегшить його становище.
Пузир (тихо). Просіть від мене Калиновича… Нехай вибачить…. Я дам благословення на шлюб з дочкою… (Тяжко переводить дух, пропасниця б’є його, він витирає піт і говорить про себе.) Обіщать можна все, аби вирятував… Обіцянка — цяцянка…
Лікар умовляє Пузиря піти відпочити. Терентій Гаврилович заспокоює усіх, говорячи, що нарив прорвало, обійдеться без операції. От тільки пропасниця— лихоманка причепилася, але нічого, це пройде, і завтра він поїде з Феногеном вівці купувати.
Потім говорить Феногенові:
— Скажи, Феноген, Карлу, що одна овечка з послідніх, біленька з кордючком, має поранений хвостик; друга, чорненький лоб, шкандибає на праву задню ножку. Нехай Карло обдивиться, щоб часом не згинули — шкода худоби і потеря…
Лікар говорить Золотницькому, що хворому залишилося два—три дні життя. Урядник питає, що ж йому тепер сказати слідчому. Золотницький відповідає’.
— Скажіть слідователеві, що Терентій Гаврилович одібрав повістку від смерті і скоро дасть показаніє перед богом.