Свіччине весілля – Іван Кочерга

Покличемо, щоб свiчки затулили!

К о л я н д р а

Нехай цiлує! Просять всi цехи:

Кравцi, шевцi, рибалки, теслярi,

Бублейницi на смальцi i меду –

Хай молодий цiлує молоду!

П е р е д е р i й

Нiхто не п'є – зробився мед гiркий.

Хай молоду цiлує молодий.

К а п у с т а

Вiд всiх цехiв ухвала одностайна:

Хай молодi цiлуються негайно.

Х о р

Ой, робiть, ткачi, завiси

Вiкна запинати –

Буде зараз мiсяць ясний

Зiрку цiлувати.

Ой метелики, злiтайтесь,

Заслоняйте свiчi –

Буде зараз князь княгиню

Цiлувати двiчi.

Поцiлунок. Тиха нiжна музика.

Свiчка пiдводиться, взявши за плечi почервонiлу Меланку, що теж пiдвелась, цiлує її в губи довгим поцiлунком.

Хвилина шанобливої тишi змiнюється знову бурхливою веселiстю.

В с i

Гаразд, гаразд! Оце солодка чара,

Нехай вона не зсякне вам вовiк!

Т е т я н а

(в захватi).

Оце якраз! Аж губи засвербiли!

Аж закортiло i собi того ж!

Х о р

Цiлував, цiлував –

Не нацiлувався,

А в саду соловей

Не нащебетався.

К а п у с т а

(витирає вуса).

Ну, то чого ж! Давай i ми з тобою

Покажемо, як треба, молодим.

Т е т я н а

Та ну тебе в болото – з бородою

Та лiзе цiлуватись, бардадим! 1

1 Бардадим – здоровило.

(Спiває).

Цур тобi, прудивусе,

Якi в тебе сивi вуса,

Яка в тебе борода,

Наче стерня в полi.

Не пiду я за старого –

Бородою коле,

Але пiду за такого,

(Хапає Коляндру, той даремно виривається).

Що сiються вуса –

Вiн мене поцiлує,

А я засмiюся!

К о л я н д р а

Та одчепись! Пусти! Не хочу я.

Ой! Дихати… Задавиш, навiсна.

Т е т я н а

Е, нi,

(цiлує його).

попався, кравчику мiй любий,

Горобчику кривенький – не втечеш.

Ч i п

(кепкує).

Ага, попавсь! Виходить, що i в тебе –

"Не вирвався – то й цiлувати можна".

К о л я н д р а

(вiдсапуючись).

А ти хоч i ведмiдь, а все ж нiяк

В своєї бджiлки меду не дiстанеш.

Ч i п

Ба нi! Дiстану.

(Хапає Прiсю, що крутилась поряд).

Бджiлонько моя!

Невже й тепер мене не поцiлуєш!

П р i с я

(виривається).

Який швидкий! Неначе рак на греблi.

(Спiває).

Не хапайсь цiлувать – я не твоя рiвня,

Бо ти мнець-кожум'як, а я бондарiвна,

Хоч ти мнеш десять шкiр за одну хвилинку,

А менi не зiгнеш пальчика-мiзинка.

Ти живеш в Гончарях, а я на Подолi.

Не дiстанусь тобi з доброї я волi.

Тiкає. Чiп за нею.

К о л я н д р а

Чи бачили! Кохайся пiсля цього.

Т е т я н а

Чи я ж тебе, мiй любий, пiдвела?

К ол я н д р а

(спiває).

Ти ж мене пiдманула,

Ти ж мене пiдвела,

Дала менi вечеряти,

Та не дала ложки!

Хор пiдхоплює пiсеньку, дехто танцює.

VI

К а п у с т а

Та що я, католик чи бусурман,

Щоб на весiллi та не танцював!

(Iде на середину й починає притупувати).

Ану-бо, хехи! До роботи час!

Ой, казала менi мати,

Щоб музику не кохати,

Бо музика-ледащиця

Цiлий тиждень волочиться.

У недiлю весь день грає,

В понедiлок пропиває,

А в вiвторок весь день п'є,

А в середу жiнку б'є.

В с i

До танцiв! Всi до танцiв! Починай!

Починаються рiзноманiтнi танцi, серед яких вiдрiзяються танцi окремих цехiв.

Б i л е й ч о р н е

Сподобалась ковалю

Дiвка-теслярiвна,

Нi, тебе я не люблю –

Я тобi не рiвня.

Не займай мене, мугир,

В тебе руки в сажi,

А я бiла, наче сир,-

Ти мене замажеш!

Не дивись, теслярiвно,

Чи бiле, чи чорне,

А дивись, моя люба,

Чи добре пригорне.

Де не взявся сiрий вовк –

От так веремiя!

Теслярiвна ковалю

Кинулась на шию.

Ой, рятуй мене мерщiй,

Хлопче мiй моторний! –

Вже забула, що у нього

Руки в сажi чорнi.

Не дивись, теслярiвно,

Чи чорне, чи бiле,

А дивись, моя люба,

Яка в ньому сила.

VII

Раптом за дверима чути галас, тривогу й брязкiт зброї. Танцi порушуються, i в палату вривається озброєний загiн драбiв з Ольшанським, Козекою, i Козелiусом на чолi. Позаду виглядає Ш а в у л а.

К о з е к а

А, незаконне зборище! Свiчки!

Ш а в у л а

(ззаду).

Свавiлля! Бунт! Вони мою персону

Словами непристойними кляли.

К о з е к а

Всiм розiйтись! Гасити зараз свiчi!

А за вогонь та збори незаконнi

Вину сплатить негайно – двадцять кiп

На кожен цех, а разом – двiстi сорок.

Ш а в у л а

(ззаду).

Та за мою персону двадцять кiп.

Свiчка виривається на середину.

С в i ч к а

Тобi нехай заплатять навiть тридцять –

Цiна то Юди – зради серебро!

П е р е д е р i й

Свавiлля це! Як смiєш ти сюди

На мирне свято драбiв наводить!

В с i

Доволi вже знущання! К чорту драбiв!

Ч i п

(хапає дзиглик).

Всiх потрощу! Всi забирайтесь геть!

П р i с я

(чiпляється за йою плечi).

Василечку! Василечку мiй любий!

К о з е к а

А! Бунт! Свавiлля! Дверi на замок!

Мечi з пiхов! Нiкого не пускать!

С в i ч к а

(побачивши Ольшанського).

То, значить, ось який звичай князiвський –

Мов татарва, вдиратись до людей.

Меланка поривається до Свiчки, але Капуста, Тетяна та iншi жiнки її затримують.

М е л а н к а

Iване, любий!

К а п у с т а

Заспокойся, доню,

Гаразд все буде… буде все гаразд…

О л ь ш а н с ь к и й

Коротка ж в тебе пам'ять, майстре Свiчко!

Хiба забув, як всiх нас запросив

До себе на весiлля, в час такий,

Як все Подольє свiчками засяє?

Де ж молода?

(Пiдходить до Меланки).

О, яка ж краса…

(Бере її за пiдборiддя).

Iди до нас, красуне бездоганна,

На честь твою я запалю вогнi

Вiд Золотої брами до Почайни,

По цiлому Подолью i Горi!

Таку красу чи можна ж вшанувати

При цих свiчках в оцiй мiзернiй хатi!

Свiчка кидається до Ольшанського i вiдштовхує його од Меланки.

С в i ч к а

Дивися, княже, щоб на честь її

Твого палацу я не запалив!

О л ь ш а н с ь к и й

(вихоплює меча й нападає на Свiчку).

Зухвалий кмет!

Товаришi миттю заслоняють Свiчку i вiдштовхують Ольшанського.

В с i

Товаришi! На помiч!

Гасiть свiчки! Хапайте лави!

Свiчка розпихає всiх i виходить на середину.

С в i ч к а

Тихо! Товаришi! Не в кулацi, а в правдi

Тепер повинна бути наша мiць.

(До Чопа, що вхопив велику лаву).

Облиш цю лаву, Чопе, мусим ми

Словами нашу правду довести.

Ч i п

Що там словами – києм по макiтрi,

Второпають вони куди мерщiй.

(Проте ставить лаву).

С в i ч к а

То слухай же, вельможний каштеляне,

I осмники, i писар, що прийшли

Насильством наше свiтло загасить.

I ти послухай, Юдо…

Ш а в у л а

Бачте, знов

При всiх мою персону ображають!

С в i ч к а

То знайте ж i затямте всi собi,

Що всi права та вiльностi громадськi

Затвердив нам князiвський привiлей

I маємо тепер ми право свiтла,

I годi вже дурити вам людей.

В с i

Так! Так! Пiд три чорти! Доволi глуму"

Гвалтiвники! Гнобителi! Кати!

О л ь ш а н с ь к и й

Ти помилився, майстре! Привiлей

Ваш з'їли мишi.

Ш а в ул а

Я ж казав!

С в i ч к а

Брехня! Ця грамота у нас.

(Виймає з-за пазухи папiр).

I ось її перепис,

А справжню ми сховали,- i мечем

Зумiємо її ми захистить.

Козелiус вихоплює у Свiчки папiр.

К о з е л i у с

Так ось яка це миша, що вночi

Державнiї папери утягла.

(Розглядає нашвидку папiр).

Я вказую на нього, як на татя,

Державного злочинця. Накажи

Його схопить негайно.

О л ь ш а н с ь к и й

(до варти).

Взять його!

Варта наближається до Свiчки, Меланка з криком поривається до нього, жовнiри її одштовхують. Цеховики кидаються на визвiл – починається бiйка.

М е л а н к а

Iване! Любий! Геть, гвалтiвники!

Не смiєте його ви!

К о з е к а

Геть сама!

З пiхов мечi! Берiть його! В залiза!

С в i чк а

Меласю, рiдна… ластiвко моя…

(Хапає важкий дзиглик -до Козеки).

Торкнись її хоч пальцем – розтрощу

Я голову тобi на сто шматкiв!

Жовнiри виймають мечi. Кiлька жовнiрiв насiдають на Свiчку i зв'язують йому руки.

Д i в ч а т а

Ой, лишенько! Тiкаймо! Боже ж мiй!

К а п у с т а

Меласю, доню… заспокойся, рiдна…

П е р е д е р i й

Товаришi! На визвiл! Не дамо

Товариша на згубу!

В с i

Бийте їх!

До зброї, цехи!

О л ь ш а н с ь к и й

А, свавiлля! Бунт!

Хапайте всiх!

С в i ч к а

Товаришi! Назад!

Не треба бiйки! Боронiть дiвчат!

Меласю боронiть мою, благаю!

Вiзьми її, Капусто.

Ч i п

Годi вже. Доволi слiв. До зброї, кожум'яки!

Трощiть катiв! Кияни, до київ!

Хапає велику лаву й суне на драбiв. Прiся чiпляється за нього й затримує.

П р i с я

Василечку, Василечку, не йди!

Тебе заб'ють. Я все… я все тобi!..

Тебе я поцiлую!

Ч i п

(виривається).

Геть! Не рiвня

Палкому кожум'яцi бондарiвна!

За мною, цехи! Кожум'яка йде!

О л ь ш а н с ь к и й

Крамола! Всiх рубайте! А, це ти!

Ц е хи

Не пiддавайсь! Лупцюйте душогубiв!

Ч i п

Де голова князiвська?

Нападає на Ольшанського зi своєю лавою, але в цю мить Козека вражає його мечем у голову.

К о з е к а

На ж тобi!

Чiи падає.

О л ь ш а н с ь к и й

Ще голови князiвської хотiв!

П р i с я

Василечку! Мiй любий! Боже ж мiй!

Не дивиться…

(Цiлує його й ревно плаче).

О л ь ш а н е ь к и й

А, будете тепер!

Ремiсникiв переможено. Свiчку та ще кiлькох пов'язано.

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: