К о з е к а
Навiть i на мить.
Г i л ь д а
Її ж там скривдять!
К о з е к а
Не моє то дiло.
Не гайся, бо насильно вiдведу.
Г i л ь д а
I справдi… раз у раз я забуваю,
Що я сама не бiльше – як раба…
Ну, то iди ж – прощай, моя сердешна.
(Знову цiлує Мелаику).
Нехай тебе хтось дужчий захистить.
М е л а н ка
Намучена i скривджена од всiх –
Повiк твоєї ласки не забуду.
Виходить лiворуч.
Г i л ь д а
I знову вiн… Яка химерна доля
З цим зброярем мiй шлях переплела…
Ну, що ж… Веди… без щастя, без любовi
До кляштора нарештi я дiйшла…
Любов? Її згасила… бо не смiю
Своїм огнем ту свiчку запалить,
Що iншою любовiю горить…
I в кляшторi замкну мою надiю…
Виходять всi троє праворуч.
VIII
Через якусь хвилину з лiвого боку вбiгає сполохана Меланка.
М е л а н к а
Куди ж тепер… Там вiн. Там вiн, цей князь.
Сюди iде… вiн кинувся за мною.
О, краще смерть, нiж стрiнутися з ним!..
Куди ж сховатись?..
Бiжить до церкви й притуляється грудьми до дверей, ховаючи лiхтар i своє обличчя.
Тут… отут в кутку…
О, заступи мене, святая дiво!
В ту ж мигь вбiгає Ольшанський.
О л ь ш а н с ь к и й
Сюди вогню! Свiтiть в усi кутки!
Увiходить цiла процесiя: четверо жовнiрiв iз смолоскипами, Козелiус iз пергаментом у руцi, двоє катiв в червоному вбраннi, з мотузками, молотками та якимись клiщами.
О л ь ш а н с ь к и й
(вихоплює смолоскип у жовнiра i починає оглядати всi кутки).
А, ось де ти, голубко, притаїлась!
(Повертає смолоскип жовнiровi i пiдходить до Меланки).
Ну, то чого ж, чого ж ти так тремтиш,
Чого злякалась, пташко полохлива?
Тобi я зла не мислю… лиш мене
Послухай ти…
(Бере її руку).
Навiщо тут вночi
Блукаєш ти, дитино нерозумна?
Ходiм в мої палати, я тебе
Зогрiю, заспокою.
М е л а н к а
Одiйди!
Не смiєш ти затримувать мене!
В мене наказ i пропуск воєводи!
(Виривається),
Вiн наказав, щоб Свiчку зараз…
(Бачить катiв i кричить вражена).
А!
(Бiжить на вулицю i зараз же вертається до Ольшанського, вже сама хапаючи його за руку).
Хто це такi! Куди ти з ними йшов?
Не смiєш ти! Нi! нi! Скажи, що нi!
В мене ж наказ – помилування Свiчцi –
I цей вогонь, дивись, я донесла.
Чого ж мовчиш? Чого мовчиш!
О л ь ш а н с ь к и й
Сама,
Сама мене ти слухать не хотiла…
Спiзнилась ти з помилуванням!
М е л а н к а
Нi!
О л ь ш а н с ь к и й
I Свiчку я скарати зараз мушу.
М е л а н к а
Неправда це! Брехня! Не властен ти
Накази воєводинi ламать.
Злочинство це. Я зараз побiжу
До замку знов. Я зараз.
О л ь ш а н с ь к и й
(до жовнiрiв).
Гей! Рушай!
Негайно все до страти наготовить.
Жовнiри, кати й Козелiус рушають лiворуч.
М е л а н к а
(ставить лiхтар i в розпачi бiжить за ними).
Стривайте! Стiйте! Помилився князь…
(Кидається до Ольшанського).
О, не жартуй так люто – накажи,
Щоб зараз же… ти ж бачиш… ось наказ.
О л ь ш а н с ь к и й
Рушай вперед! Я зараз сам прийду.
Процесiя виходить лiворуч.
М е л а н к а
Ходiм мерщiй, ти ж бачиш, ось наказ…
I свiчка ось… ти, може, не читав…
Тепер ти бачиш… Випусти ж, благаю,
Жаданого, єдиного мого.
О л ь ш а н с ь к и й
Безумная! Невже не розумiєш,
Що й Свiчку я для того захопив,
Щоб за нього купити те єдине,
Без чого жить не можу я… тебе!
Ага! Тремтиш? Нарештi зрозумiла!
М е л а н к а
(вiдсахнулась).
Не вiрю я! Не вiрю, щоб таку
Безбожную ти цiну захотiв.
О, змилуйся! Невже не досить муки,
Не досить мук сьогоднi я знесла?
О, пожалiй!
О л ь ш а н с ь к и й
Не пожалiю – нi.
Я гину сам – нема такої плати,
Щоб я не дав за тебе сатанi.
А ти свою щось дуже цiниш муку.
Не мука це, коли об дикий терен
Подерла ти весiльний свiй убiр
Або в багнi задрипала його –
Не мука це. Ти серце пошматуй
Об колючки.
М е л а н к а
(ламає руки).
О, як пошматувала…
О л ь ш а н с ь к и й
Дiвочу честь за милого життя
Не пожалiй в болотi закалять!
Ага, тремтиш!
М е л а н к а
(падає навколiшки).
О, змилуйся, благаю!
О л ь ш а н с ь к и й
Даремно все. Мовчить моя душа,
А в пристрастi немає милосердя.
Рiшай мерщiй. За хвилю буде пiзно.
Якщо зi мною зараз не пiдеш;
Клянусь тобi – зорi вiн не побачить.
Хутко йде лiворуч.
М е л а н к а
О, постривай!
(Ламає руки).
О боже, що ж робити!
Туди на глум… на сором… То невже ж
I вище хмар нема святої правди?
(Ревно плаче, впавши на землю).
О л ь ш а н с ь к й й
(з кiнця вулицi).
В останнiй раз питаю – чи пiдеш?
Вже стукає сокира, що цвяхи
Останнi на помостi забиває.
М е л а н к а
(зривається на ноги).
Нi, нi, стривай!
(Хапає лiхтар).
О л ь ш а н с ь к и й
Сурмить труба.
М е л а н к а
Я йду!
З диким криком пустилася за Ольшанським. Обоє зникають лiворуч.
IX
З правого боку вертаються тi самi ченцi, що знайшли-таки свою дiвчину. Тримаючи її з обох бокiв пiд руки, приятелi йдуть собi в доброму гуморi, наспiвуючи й хитаючись.
Обретохом убо сiце
Оний злачний вертоград,
I появше там дєвiцу,
Суньмо весело назад.
Тщетно оную шукали
В кушнiра ми во дворi –
Лиш макiтри постраждали,
Суть-бо злобнi кушнiри.
А в мене одна пошана,
Що рибалки, що кравцi,-
В кушнiра не ночувала,
Встану, мабуть, у ченцiв.
Нинє убо побєдiхом,
Нечестивих кушнiрiв,
I з дєвiцею утiха
Буде нам в монастирi.
Веселiтеся, монасi,
Слався оний вертоград!
Ми до пляшки дуже ласi,
Паче ласi до дiвчат.
Проходять, спiваючи, лiворуч. Пiсня затихає десь далеко.
Х
Тихо. Темно. Буря неначе вщухла. Раптом чути уривчасте бамкання: б'ють на сполох. Шум тривоги. З глибини вибiгло з киями в руках кiлька городян i шаснуло в завулок праворуч. Тривога зростає й шириться. Озброєнi мечами, списами й просто киями люди вискакують iз хат, вибiгають з усiх бокiв. В декого смолоскипи. Лунає гасло повстання: "За Свiччине весiлля".
Г о р о д я н и
(перекидаються на бiгу уривчастими викликами).
– Сюди, брати! За Свiччине весiлля!
– Гей, ковалi! Шевцi, до кушнiрiв!
– Всi на майдан. Вже повели на страту!
– Товаришi! Вже Свiчку повели!
– Гвалтiвники! Гнобителi проклятi!
– Всi на майдан! Кияни, до київ!
– За Свiччине весiлля! Бий катiв!
– Трощити всiх!
– Запалюйте хурдигу!
З'являється Чiп з величезним молотом у руцi.
Ч i п
За мною, цехи! Кожум'яка йде!
За Свiччине весiлля! До київ!
Увiходить Передерiй, тримаючись за якогось хлопця.
П е р е д е р i й
Товаришi! Товаришi-брати!
На приступ всi! Запалюйте хурдигу!
На визвiл Свiчцi! Перший хай загiн
Iде туди – хурдигу розбивать,
А решта всi до замку, щоб сюди
За всяку цiну драбiв не пустить.
На Кожум'яцьку браму – всамперед.
А iншi хай на Боричевiм взвозi
Та на Хрещатiй стежцi стережуть.
Веди мене мерщiй на Житнiй торг.
(Виходить лiворуч).
Г о ро д я н и
— Всi на майдан! Хурдигу розбивать!
– А ми туди! На Кожум'яцьку браму!
– Рибалки на Хрещатик! А кравцi
На Боричеву стежку! До київ!
– За Свiччине весiлля! Бий катiв!
Юрба сипонула в рiзнi боки – лiворуч i в глибину. Кiлька жовнiрiв вбiгає з глибини. Ремiсники кидаються наперерiз i затримують. Бiйка.
Ж о в н i р и
Геть, зрадники! Бунтiвники проклятi!
Шевцi смердючi! Шевськая смола!
Г о р о д я н и
А, ось де ви, попихачi литовськi!
Пекельнi драби! Гицелi! Кати!
Ж о в н i р и
Ще бунтувать, голото навiсна!
Г о р о д я н и
Трощiть катiв! Лупцюйте шкуролупiв!
Нищiть усе катiвське їх кубло!
З лiвого боку чути галас, частi пострiли. Раптом лiворуч здiймається заграва, що освiтлює всю сцену червоним свiтлом.
Г о р о д я н и
(трiумфуючи).
– Ага! Горить! Горить кубло катiвське!
– Тремтiть тепер, гвалтiвники проклятi!
– Не до смаку! Ага – не до вподоби!
– Ану-бо ще! Ще раз! Ану iще!
– Згадаєте ви Свiччине весiлля!
Жовнiри тiкають – кiлька падає.
Х т о с ь
(вбiгає).
Одбили Свiчку! Наша перемога!
I сам тепер вiн б'ється на чолi.
Тюрма горить. Палац князiвський теж.
В с i
Одбили Свiчку! Слава! Всi за ним!
XI
З лiвого боку вбiгає з мечем у руцi Свiчка. Всi в захватi оточують i вiтають його.
Здоров був. Свiчко! Слава Свiчцi!
Нехай живе наш Свiчка! Хай живе!
С в i ч к а
Спасибi ж вам, товаришi-брати.
Я вашої любовi не забуду-
Кажiть мерщiй, кажiть-бо, де вона?
Невже її, невже нiхто не бачив?
Увiходить Передерiй.
П е р е д е р i й
Веди мерщiй. Де ж Свiчка? Свiчка де?
Свiчка пiдходить i цiлує його.
А я тебе шукаю скрiзь… Меланка…
С в i ч к а
Ну, то кажи ж, що з нею, де вона?
П е р е д е р i й
Злочинство! Бачив хтось, як каштелян
Її тягнув до себе.
С в i ч к а
О, прокляття!
Цього боявсь я тiльки. То невже ж
Нiхто iз вас не мiг її доглянуть!
Я ж вас благав! Нащо менi життя,
Коли її єдиної не буде! На визвiл всi!
За мною! Постривай…
Хай тiльки попадеться вiн менi…