Олексій Коломієць - Голубі олені (сторінка 2)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Oleksiy_kolomiec_golubi_oleni.docx)Oleksiy_kolomiec_golubi_oleni.docx90 Кб987
Скачать этот файл (Oleksiy_kolomiec_golubi_oleni.fb2)Oleksiy_kolomiec_golubi_oleni.fb2143 Кб986
С к и р д а. Тато пише?

О л е н к а. Давненько... (Перемагає душевний бiль,  по паузi). Вам зварити кашi молочної? Я вмiю.

С к и р д а. Не треба. (Пiдiйшов до Оленки, поклав руку на плече).

О л е н к а. Нiмцiв не пропустите?

 

Скирда прийняв руку, вiдiйшов вiд Оленки, промовчав. Вбiгає Кравцов з омелою в руках. Видно, приховує бiль.

 

К р а в ц о в. Єсть омела!

 

Скирда пильно дивиться на Кравцова. Пауза.

 

С к и р д а. Кравцов, знiмiть шинелю!

К р а в ц о в. Товаришу капiтан!.. (Пiд суворим поглядом капiтана знiмає шинелю, кладе на табуретку),

 

Заходить Ковалиха, мовчки спостерiгає.

 

С к и р д а. Знiмiть гiмнастерку!

К р а в ц о в (оглянувся на Оленку). Товаришу!.. (Спiткнувся об погляд Скирди, знiмає гiмнастерку, тепер видно пов'язку, через яку просочилася кров). Це тiльки дряпонуло. Їй-богу, дивiться, я можу зарядку робити. (Робить вправи).

О л е н к а. Кров!..

К р а в ц о в. Лiз за омелою i пов'язку зрушив.

 

Ковалиха пiдiйшла, оглянула пов'язку. Торкнулася чола. Скирда подивився на Ковалиху, нiби запитав: "Що робити?"

 

К о в а л и х а. Гарно перев'язано. Хто?

К р а в ц о в (швидко одягається). Вiчний! Вiн усе вмiє.

К о в а л и х а. Скiльки тобi рокiв, хлопче?

К р а в ц о в (зам'явся, подивився на Оленку, на Скирду). Скiльки менi рокiв?..

К о в а л и х а (зняла з нього пiлотку i наче вiдповiла на його запитання). Дев'ятнадцять.

К р а в ц о в. Завтра двадцятий пiде.

К о в а л и х а (до Оленки). Дай хлопцевi повечеряти. (До Скирди). Начальнику твоєму зараз не можна розмовляти, не треба нi з ким бачитись, нiкого не чути, i на порiг щоб нiхто!

С к и р д а. Єсть!

 

Ковалиха виходить, за нею Скирда.

 

К р а в ц о в (йому аж жарко стало). Ну й баба в тебе. Вона що, ворожка?

О л е н к а (схвильовано). Ти поранений? Тобi боляче?

К р а в ц о в. Дрiбницi.

О л е н к а. Давай я тебе лiкуватиму. Баба - комкора, а я - тебе.

К р а в ц о в. Мене лiкувати? Я хоч i сьогоднi в бiй!

О л е н к а. Лоша.

К р а в ц о в. Що?!

О л е н к а. Я тебе називатиму лошам.

К р а в ц о в. Легше, громадяночко. А то попрошу звiдси.

О л е н к а. Мене з моєї хати?

К р а в ц о в. Час воєнний - i ця хата мобiлiзована! Ви що, куркулi? Двi хати маєте.

О л е н к а. Це-мiй палац! А то - хата.

К р а в ц о в (оглядає хату, усмiхнувся). Палац! А живете де?

О л е н к а. День - у палацi, а день - у хатi.

К р а в ц о в. Прийдуть нiмцi i хату i палац спалять.

О л е н к а. Не вiдступайте - не прийдуть!

К р а в ц о в. Про Кутузова чула? Отак i ми.

О л е н к а. Аж до Москви.

К р а в ц о в. Вiйськова таємниця.

О л е н к а. А ти герой! Поранений i не признався.

К р а в ц о в. У нашiй частинi всi герої.

О л е н к а. А як називається ваша частина?

К р а в ц о в (подумав). Енська.

О л е н к а. Енська? Назва якась дивна. Будемо вечеряти.

К р а в ц о в. Я не голодний.

О л е н к а. Так i повiрю. (Подає на стiл хлiб, молоко). Хочеш борщу?

К р а в ц о в. Хто ж вечеря борщ?

О л е н к а. Сало є. (Подає на стiл). А що ти любиш?

К р а в ц о в. Солдат любить добавку.

О л е н к а. З'їж це, добавлю. Як тебе звати?

К р а в ц о в. А яке iм'я тобi подобається?

О л е н к а (подумала). Максим!

К р а в ц о в. Називай Максимом. Я теж хочу мати кiлька iмен.

О л е н к а. Сiдай вечеряти, Максиме, i я з тобою.

 

Сiдають за стiл.

 

К р а в ц о в. Стiл якийсь чудернацький.

О л е н к а. Я погано знала геометрiю, i тато менi зробив стiл трикутником. Як наочне приладдя до теореми Пiфагора.

К р а в ц о в. Дивний батько!

О л е н к а. Увесь в мене.

К р а в ц о в. I малювати вiн навчив?

О л е н к а. Вiн у мене i столяр, i маляр.

К р а в ц о в. Я теж столярую. Стiл собi зробив, шафу.

О л е н к а. Хвастаєш!

К р а в ц о в. Колись поїдемо пiсля вiйни до мене, побачиш.

О л е н к а. Оце тiльки про те й думаю, як до тебе приїхати. Справдi сьогоднi твiй день народження? Може...

К р а в ц о в. Нi, не збрехав - сьогоднi стукне дев'ятнадцять! Пiде двадцятий. Летять роки!

О л е н к а. То будемо справляти день народження. Тiльки випивки у мене немає.

К р а в ц о в.У мене є трохи розведеного спирту. Але взнає капiтан - уб'є на мiсцi!

О л е н к а. Ти любиш випити?

К р а в ц о в. Нi.

О л е н к а. А я раз була п'яна, на випускному...

К р а в ц о в. Що ж ти робила п'яною?

О л е н к а. Цiлувалася з хлопцями... (Пауза, всмiхнулася). В записках. Гра така є. А ти пам'ятаєш випускний?

 

Хата затемнюється. На

авансцену виходить Скирда, назустрiч - Вiчний.

 

В i ч н и й. Рядовий Вiчний за вашим наказом прибув!,

С к й р д а. Поранений?

В i ч н и й. Майже нi, товаришу капiтан!

 

Пауза.

 

С к и р д а. Завдання.

В i ч н и й. Слухаю, товаришу капiтан!

С к и р д а. Ручний кулемет, побiльше дискiв - i на    дорогу, де мiсток. Знаєш?

В i ч н и й. Примiтив.

С к и р д а. Поки не вiдiйдемо, тримайся!

В i ч н и й. Єсть! (Пауза),

С к и р д а. Можеш не повернутися. (Пауза). Солдатську книжку! (Довга пауза). Дiти є?

В i ч н и й. Двоє. (Подає книжку). Хлопчики.

С к и р д а (не бере). Пошлю iншого.

В i ч н и й. Вiзьмiть!

С к и р д а. Подумав?

В i ч н й й. Вiйна!.. Що ж тут думати...

С к и р д а (бере книжку). Одному важко буде. Вiзьми з собою Кравцова.

В i ч н и й. Я сам!

С к и р д а. Кравцов не боягуз!

В i ч н и й. Знаю. Але вiн молодий, йому ще жити... Пiду, товаришу капiтан. (Виходить).

С к и р д а. Вiйна священна, i солдати святi!

 

Висвiтлюється хата. За столом Оленка, Кравцов. На столi горить свiчка.

 

О л е н к а. На випускному я танцювала, танцювала! (Дивиться на Кравцова). Давай потанцюємо, Кравцов!

К р а в ц о в. Без музики?

О л е н к а. Згадаємо ту, що на випускному.

 

Виходить iз-за столу. Кравцов несмiливо торкнувся стану Оленки, повiльно танцюють, а десь далеко народжуються звуки вальсу. Кравцов нахиляється, мов хоче поцiлувати Оленку, дiвчина вiдсторонюється, обоє зупинилися. Мовчать.

 

К р а в ц о в. Закiнчиться вiйна - зустрiнемося. Побачиш, приїду!

О л е н к а (посмiхнулася). Квитка не дiстанеш.

К р а в ц о в. А я не поїздом.

О л е н к а. Лiтаком?

К р а в ц о в. Я приїду до тебе... (Зупинився, потiм глянув на голубих оленiв). Ось на них, на голубих оленях! В заметiль таку, що тiльки в нас буває, - непроглядну, як бiлий дим. На голубих оленях! Вони мчатимуть, як ось цi... Вiтром мчатимуть!

О л е н к а. Голубих оленiв не буває, я їх придумала.

К р а в ц о в. Раз ти придумала, то вони є! I я їх знайду! Приїду i скажу: Їлонко, Роксолано, Жанно д'Арк, поїхали!..

О л е н к а. Куди?!

К р а в ц о в. Свiт дивитися! Я тобi покажу такi дивовижнi краї!

О л е н к а. А ти їх бачив?

К р а в ц о в. Снилось або уявляв! Може, поїдемо в чужi землi допомагати революцiю робити?

Ол е н к а. Не боїшся?

К р а в ц о в. Я... Та от завтра бiй, i я пiду! Хай уб'ють, не боюся!

О л е н к а (тихо). А хто до мене приїде?

К р а в ц о в (подумав). Нi. Я виживу! Щоб до тебе повернутися!

О л е н к а. Виживи, Кравцов!

 

Пауза. Заходить Ковалиха, пильно подивилА с я на них.

 

К о в а л и х а (до Оленки). Пора спати. До сусiдiв iди.

О л е н к а (пiдвелА с я). Iду...

К р а в ц о в (теж пiдвiвся, до Оленки). Ми завтра переходимо на інші позицiї.

О л е н к а. До побачення... (Виходить).

К о в а л и х а. "На iншi позицiї" - командир... Лягай спати!

К р а в ц о в. Я на посту.

К о в а л и х а. Спи - не вкрадуть. (Виходить. З порога). Свічку загаси, коли лягатимеш, а то ще пожару наробиш.

К р а в ц о в (ходить по кiмнатi). Я найду її пiсля вiйни! Знайду!.. А може, я їй не сподобався? Я ж некрасивий. Бач, лошам мене обiзвала. Може, я й схожий на лоша. Стрижений. Нiчого! За вiйну я ще таке волосся вiдпущу! (Пауза), До сусiдiв пiшла... Де тi сусiди? Де її знайти?

 

Непомiтно для Кравцова заходить Оленка.

 

Ол е н к а. Я тут...

 

Кравцов пiдбiгає до неї, хоче обняти - i не смiє, опускає руки.

 

О л е н к а. Не хочеться спати.

 

Помовчали.

 

К р а в ц о в. Їлонка... А завтра будеш Жанна. Дивна ти... Придумала - кожен день нове iм'я!..

О л е н к а. А квiти ж мають по кiлька назв. Є така квiтка. Любка дволиста, а ще вона називається нiчниця, нiчна фiалка, I ще вона має назву, знаєш яку? (Пауза). Люби-мене-не-покинь...

 

Обоє знiяковiли, мовчать. Чути вальс.

Затемнення.

На авансцену виходять Ковалиха i Скирда.

 

К о в а л и х а. Лiкаря немає... Таке у вас вiйсько!

С к и р д а. З оточення виходимо.

К о в а л и х а. Довоювалися.

С к и р д а. Як пораненi?

К о в а л и х а. Чоловiк тридцять треба тут лишити.

С к и р д а. Ранком нiмцi увiйдуть.

К о в а л и х а. Люди розберуть, приховають.

С к и р д а. Спасибi.

К о в а л и х а. Розпорядися, щоб зброю i що положено забрали у них.

С к и р д а. Єсть!

К о в а л и х а. Спирту дiстань. Рани нiчим промивати.

С к и р д а. Немає.

Пошук на сайті: