Олексій Коломієць - Фараони (сторінка 5)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Oleksiy_kolomiec_faraoni.docx)Oleksiy_kolomiec_faraoni.docx68 Кб991
Скачать этот файл (Oleksiy_kolomiec_faraoni.fb2)Oleksiy_kolomiec_faraoni.fb2131 Кб1007
О д а р к а. Здрастуй! А де ж бухгалтер наш?

У л я н а. Зараз буде. Чула я, проходячи, як вона свого Аристарха чистила...

О д а р к а. Їм тільки попусти... Розгнуздались, розледачіли, далі нікуди.

У л я н а. Строгості з нашого боку не відчувають.

О д а р к а. Роботи багато. Ніколи їм гайки позакручувать!

У л я н а. А слід би вже закрутить, а то ми потураємо, а вони скоро на голову нам сядуть. (П'є квас). От спасибі.

О д а р к а. Пий на здоров'я.

У л я н а. Треба підскочити за Ганною, бо буде до півночі з Аристархом дискусію розводити.

О д а р к а. Ходімо разом!

 

Виходять.

З погреба вилазить Таран, ставить на стіл сметану, квашені помідори, великий

глек квасу, пляшку.

 

Т а р а н. Пийте! Щоб воно вам поперек горла стало!

 

Входить Оверко, весело наспівуючи.

 

О в е р к о. Добрий вечір! Гостей чекаєш?

Т а р а н. Які там гості, — обнаковенна п'янка! Приходь через годину — побачиш.

О в е р к о. А ти не пробував настою полину давати?

Т а р а н. Їй хоч дьогтю дай — однак питиме! Бачиш — “Три гички”?!

О в е р к о. Така наша доля: жінкам пить, чоловікам сльози лить! Прийшов я знову до тебе за порадою...

Т а р а н. Щось задумав шити?

О в е р к о. Та отож кроїв на двоє платтів — не вийшло... Перекроїв на сарафани — виходять короткі... Що порадиш?

Т а р а н. Оборочку пусти внизу. І не помітять, що доточив.

О в е р к о. От пень! Чого ж я раніше... Спасибі, друже. (Мнеться, щось хоче сказати). Не хотів я тобі говорити, а совість мучить...

Т а р а н. Що там ще?

О в е р к о. А не скажеш нікому, що від мене пішло?

Т а р а н (закрив долонею рота). М-м-м!

О в е р к о (таємниче). Люди говорять, що твоя Одарка... біля Свирида. (Пройшовся півнем навколо Тарана).

Т а р а н (вражений). Невже це правда?!

О в е р к о. Чоловіки дарма не говоритимуть нікогда!

Т а р а н. А я думаю: чого-то Свирида назад в контору забрали? Спасибі, друже.

О в е р к о (крізь зуби). Ти піди йому вікна побий!.. Хай знає, як чужих жінок переманювати!.. Мовчи ж, ради бога, що від мене почув, бо заїдять! (Швидко виходить).

Т а р а н (страждальна). До Свирида... Значить, кращого знайшла?.. (Витирає фартухом очі).

 

Входять Одарка й Уляна. За ними — Ганна, одягнена поміському, з гітарою

через плече. Ганна тихо заходить Тарану за спину, закриває долонями

йому очі. Таран сердито виривається.

 

Г а н н а. Здоров, кавалер!

Т а р а н (люто). Здрастуй! Тобі пустощі в голові!.. (Пішов).

Г а н н а (до Одарки). Чого він, як з цепу зірвався?

О д а р к а. Хіба їх розбереш, чоловіків. Не інакше, як якийсь гедзь укусив. Прошу сідати до столу — за чаркою розберемо, що й до чого.

 

Сідають до столу.

 

(Наливає чарки). Гульнемо, подруженьки, чоловікам на заздрість, вип'ємо та заспіваємо, щоб у них аж зашпори у п'яти позаходили!

У л я н а (крізь сміх). Хай полюбуються! Ти ж тільки не передай куті меду, щоб не зняли гвалту...

 

Входить Таран.

 

Г а н н а. Наллємо і хазяїну?

 

Таран стрепенувся, ожив.

 

О д а р к а (з натяками. Тарану). Він у мене не-пи-ту-щий!

 

Таран одразу знидів, облизав губи, піщов до хати.

 

Г а н н а. Мій теж і в рот не бере.

У л я н а. Так за що ж вип'ємо, подруженьки, роси оцієї перченої? (Підморгнула Ганні та Одарці).

О д а р к а. За вічне благополуччя на роботі і дома!

Г а н н а. Іменно! За вічне і безповоротне!

В с і. Будьмо!

У л я н а. Будьмо!

 

Всі п'ють.

 

(Навмисне смакує). Ну й прекрасна рідина, скажу я вам!

О д а р к а. Історична! Запорожці перед походом іншої не вживали.

У л я н а. Для здоров'я кращого нектару і не придумати.

Г а н н а. Кажуть, молодість дівочу повертає.

 

Входить Онисько.

 

О н и с ь к о (лагідно). Вечір добрий!

Г а н н а. Здоров, здоров, парубче!

О н и с ь к о. Смачного вам!

Г а н н а. Дякуємо!

 

Онисько криво посміхається, але, помітивши суворий погляд

Уляни, одразу принишк.

 

У л я н а. Тебе ще тут не вистачало... Чого прийшов?..

О н и с ь к о (солодко). Соди позичити.

У л я н а. Знаємо, яка сода! За мною стежиш?!

О н и с ь к о. Бог з тобою, Улясю, чого б я стежив?

(Миттю шмигнув до хати).

О д а р к а. Він у тебе смирний.

У л я н а. Виховала! А спочатку був такий, що пальця в рот не клади.

Г а н н а. Кажуть, він на фермі непогано працює?

У л я н а. Призвичаївся. Тільки вночі тіпається і мене всякими коров'ячими іменами називає.

О д а р к а. Може, хоч з нього люди будуть.

 

На подвір'я, ввібравши голову в плечі, навшпиньки

заходить Аристарх.

 

Дивись-но, Ганно, і твоя любов навшпиньках пробирається...

Г а н н а (встала, зупинила сердитий погляд на Аристархові, який, махаючи руками, обходить стіл стороною). Чого?

А р и с т а р х (вибачаючись). Я на хвилинку... Позичу лаврового листочка — і додому... (Шмигнув до хати).

У л я н а. Ну, тепер, коли наречені в зборі, грянемо пісню. Хай їм у носі поперчить.

 

Співають.

Вбігає Павлик.

З хати виходить Таран, прихилився до дерева, слухає.

 

П а в л и к. Тітко Одарко! Там щось у двигуні зіпсувалось, техніка не знайшли, так за вами послали.

О д а р к а (начальственно). Що зіпсувалось?

П а в л и к. Не знаю.

О д а р к а. Дізнайся, а тоді ганяй!

П а в л и к. Єсть! (Вибігає).

О д а р к а (до Тарана). Що ти за огірки подав, плюскаві якісь?..

Т а р а н. Які є, такі й подав! Може, в Свирида миргородські їла, то йди до нього!

О д а р к а. До чого тут Свирид?

Т а р а н. Тобі краще знати!

Г а н н а. Вже хтось наговорив?

У л я н а. Оверко. Той тільки те й робить, що плітки по селу збирає та розносить. Нічого, ось я його до цегли поставлю, зразу втихомириться!

О д а р к а. Правильно! (До Тарана). Ніж ото плітки вислухувать — подумав би краще, що до столу подати... жінці!.. М'яса ні кусочка, наче бідність яка...

Т а р а н. Не різати ж кожного дня курку.

О д а р к а. Ріж півня!..

Т а р а н. Знову півень!..

О д а р к а. Сказано — значить, ріж! (До гостей). Просто спасу від того півня немає, як здурів! Тільки прийдеш додому, відчиниш хвіртку — вже й горланить.

Т а р а н. Не приходь опівночі!

О д а р к а. Тебе забула спитати, коли приходити!

 

В хліві реве корова.

 

Чого вона реве?

Т а р а н. Піди запитай! (Бере зі столу порожні тарілки. іде в хату, потім тихенько повертається, слухає).

 

Жінки помічають його, але не подають виду.

 

У л я н а. Гострий він у тебе на язик.

О д а р к а. Слова не можна сказати. Ось нехай я трохи більше вип'ю, я йому дам відповідь на всі запитання!

У л я н а (тихо). А ти таки до Свирида залицялась?

О д а р к а. Та якось біля контори пригорнула разок, а тут Оверка принесло. Побачив і поніс по селу. Тепер мій дорікатиме до зелених віників.

Г а н н а (голосно). Всі вони такі!

У л я н а (до Ганни). А ти чого з своїм завелась сьогодні? Теж, мабуть...

Г а н н а. Та ні... Почалося з халатів. Чого й чого по другому халату не справимо свинарям? Свиноферма йому тісною стала, механізація запущена... Як визвірився!..

О д а р к а. І ти змовчала?

Г а н н а. Я тільки хрясь по столу, а він у сльози!

У л я н а. А почули б ви, який гамір у моїй бригаді чоловіки зняли. “Кукурудзу треба механізмами обробляти, — кричать, — як у сусідніх колгоспах!”

О д а р к а. У всіх на язиці та механізація. Доярам — підвісну дорогу давай, електродоїлки...

Г а н н а (розпалено). Розперезались!!!

Т а р а н (не витримав, підходить до столу). Бо таки й правда! Нічого на інтузіазмі виїжджать! Годі спини гнуть! У сусідів он і на фермах, і біля кукурудзи — скрізь мотор...

О д а р к а (скипіла). Не твого чоловічого розуму це діло! Помідорів принеси!

 

Таран стрепенувся, миттю побіг.

 

Г а н н а. Бачите? Ти їм добро роби, а вони ще й брикаються!

О д а р к а. Здається, нагнали страху, хай їм грець! (Наливає повні келихи квасу). Прохолоджуйтесь!

 

З хати на ганок боком виходять Аристарх і Онисько.

Таран виносить миску з помідорами, побачив, що жінки перейшли

на келихи, — оторопів.

 

Т а р а н. З такою дозою — краще закусюйте! Це вам не шам...

О д а р к а (перебиває). Нічого вчить! Пироги давай!

Будьмо!

 

Жінки випили все до дна. Чоловіки заплющили очі від страху. Знову вбігає Павлик.

 

П а в л и к. Тітко Одарко! Кажуть, щось у моторі зіпсувалось...

О д а р к а. А що саме?

П а в л и к. Не знаю.

О д а р к а. То чого ж бігаєш? Узнай!

П а в л и к. Ясно! (Вибігає).

У л я н а. І поспівати не дадуть... (Заспівує).

 

Жінки, співаючи, ідуть у садок за хату.

Ховаючись од жінок, на подвір'я пробирається Оверко. Він приєднується до чоловіків,

що, похнюпившись, посідали під тином.

 

О н и с ь к о. Да-а-а! Оце гулятимуть тепер до півночі, а потім мучся з ними ще вдома.

Т а р а н. Яка тобі мука?

О н и с ь к о. Не говори, куме. Прийде додому, так і давай співати. Співай уже сама, біс з тобою! Так ні, і мене заставляє підтягувати.

А р и с т а р х. І що ж — підтягуєш?

Пошук на сайті: