За бунтарські дії Братковський опинився перед військовим судом у Луцьку. Він сміливо зізнався, що справді належав до повстання. Але суд бажав дізнатися ще щось більше і наказав віддати його на муки. Бранець міг зберегти собі життя ціною зради – каштелян Ледуховський пропонував йому своєрідний «хабар» у вигляді життя за те, щоб по¬каявся у «злочинах», зрікся переконань і прийняв уніатство. Гарантувалося зберегти не лише життя і свободу, а й усі права. Великий бунтар, повстанець зробив моральний вибір. Розумів, що конфлікт між його уявленнями про справедливість і звичаями, що побутували, інакше завершитися не міг.
Пробував він осягнути так несправедливо влаш¬тований світ, розкладаючи його «на частини». При цьому відштовхувався від філософської концепції, що «всьому приходить кінець», а людське життя занадто коротке, щоб зрозуміти мінливість цього «предивного» світу, який «ганить добрих», а «злих похваляє». В складеному у в’язниці «тестаменті» – заповіті, документі вражаючої сили людського духу й гуманізму, Братковський заповідав «синам і дочкам моїм», щоби «вони держалися тої віри, за яку я вмираю».
За вироком польського військового суду понад три століття тому, 26 листопада 1702 р., Дани¬ло Братковський «посеред ринку луцького, через ката на сім разів мордерсько зістав стятий». Муче¬ницька смерть Братковського є яскравим свідчен¬ням сили духу звитяжця і його вірності своїм пе¬реконанням. У вірші «Піднось свою душу душі на користь», маючи на увазі душу народну, поет і бо¬рець за правду писав: «За мучених я сам мучитися мушу». Його пророцтво збулося сповна. Ця явна несправедливість щодо однієї з найяскравіших постатей доби пізнього Відродження спонукає до роздумів про правильність вибору моральних критеріїв оцінки історичних діячів… Ми не маємо портрета Братковського, мало можемо говорити про його особисте життя, але твердо знаємо, що у своїх поглядах він далеко випередив час і став на¬шим моральним авторитетом.
Утім, соціальні проблеми, які так тяжко вража¬ли поета, не розв’язані й до сьогодні. Відповідаль¬ність за недосконалість людського суспільства Да¬нило Братковський покладав на кожного – ніхто, на його думку, не повинен лишатися осторонь бо¬ротьби зі злом…
Між подіями, які письменник висвітлює у цій книзі, ціла епоха – понад три століття. Герої-су- часники роману постійно в роздумах, міркуван¬нях, вони порівнюють не лише епохи, а й сутність людського буття, тому цей твір є своєрідним психо¬аналізом як окремо взятого індивіда, так і суспіль¬ства в цілому. Один із головних персонажів твору підприємець Денис Григорович, читаючи сторін¬ки перекладеного листа Братковського, роздумує: «бо ж не змінилася людина ні за століття, ані за тисячоліття… Хіба… вже перестали за хабар про¬давати душі, як узвичаїли те тепер, чи гріха убоя¬лися тим займатися генделем: хіба, йому думало¬ся, досконаліші вибори по віках, відколи в сенат, підкупивши оберемок сенаторів, Калігула вводив коня, хіба нинішні вибори чим відрізняються – та ж нічим, отака собі карикатура, доволі зла, ще й олівцем невправним мальована». Своєрідний «ро¬довід» хабара як ганебного явища відстежується й аналізується в книзі впродовж віків.
Без гідності й віри щастя не стане. Вовік не¬розгаданим лишиться Промисел, нащо Всевиш¬ній створив людину, але сама собі людина звіт має скласти: навіщо живе?
Роман Івана Корсака – данина історичній прав¬ді, цінна лепта в скарбницю духовного відроджен¬ня України. Без подвигу Данила Братковського нам важко розібратися в реаліях сучасної Укра¬їни, зрозуміти, чому й нині ми залишаємося на маргиналі європейської і світової політики.
Микола КУЧЕРЕПА,
професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки