Іван Котляревський - Енеїда (сторінка 26)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Ivan_kotlyarevskiy_eneida.djvu)Ivan_kotlyarevskiy_eneida.djvu5346 Кб4422
Скачать этот файл (Ivan_kotlyarevskiy_eneida.docx)Ivan_kotlyarevskiy_eneida.docx391 Кб8442
Скачать этот файл (Ivan_kotlyarevskiy_eneida.fb2)Ivan_kotlyarevskiy_eneida.fb2280 Кб5255
Ви на сутяжників похожі

І ради мордовать людей;

Я вас із неба поспихаю

І до того вас укараю,

Що пасти будете свиней.

 

3 А вам, олимпські зубоскалки,

Моргухи, дзиги, фиглярки,

Березової дам припарки,

Що довго буде вам втямки.

Ох, ви на смертних дуже ласі!

Як грек на ніжинські ковбаси,

Все лихо на землі од вас.

Чрез ваші зводні, женихання

Не маю я ушановання;

Я намочу вас в шевський квас.

 

4 Або оддам вас на роботу,

Запру в смирительних домах,

Там виженуть із вас охоту

Содомить на землі в людях.

Або я лучшу кару знаю,

Ось як богинь я укараю:

Пошлю вас в Запорізьку Січ;

Там ваших каверз не вважають

Жінок там на тютюн міняють,

Вдень п'яні сплять, а крадуть вніч.

 

5 Не ви народ мій сотворили,

Не хист создать вам черв'яка;

Нащо ж людей ви роздрочили?

Вам нужда до чужих яка?..

Божусь моєю бородою

І Гебиною пеленою,

Що тих богів лишу чинів,

Які тепер в війну вплетуться;

Нехай Еней і Турн скубуться,

А ви глядіть своїх чубів”.

 

6 Венера молодиця сміла,

Бо все з воєнними жила,

І бите з ними м'ясо їла,

І по трахтирах пуншт пила;

Частенько на соломі спала,

В шинелі сірій щеголяла,

Походом на візку тряслась;

Манишки офіцерські прала,

З стрючком горілку продавала

І мерзла вніч, а вдень пеклась.

 

7 Венера по-драгунськи — сміло

К Зевесу в витяжку іде,

Начавши говорити діло,

Очей з Зевеса не зведе:

“О тату сильний, величавий!

Ти всякий помисл зриш лукавий,

Тебе ніхто не проведе;

Ти оком землю назираєш,

Другим за нами приглядаєш,

Ти знаєш, що, і як, і де.

 

8 Ти знаєш, для чого троянців

Злим грекам допустив побить;

Енея з пригорщею ланців

Велів судьбам не потопить;

Ти знаєш лучше всіх причину,

Чого Еней приплив к Латину

І біля Тибра поселивсь?

Ти ж словом що опреділяєш,

Того вовік не одміняєш;

Відкіль же Турн тут притуливсь?

 

9 І що такеє Турн за свято,

Що не вважає і тебе?

Фригійське плем'я не проклято,

Що всякий єретик скубе;

Твої закони б ісполнялись,

Коли б олимпські не мішались

І не стравляли би людей.

Твоїх приказів не вважають,

Нарошно Турну помагають;

Бо, бач, Венерин син Еней.

 

10 Троянців бідних і Енея

Хто не хотів, той не пужав;

Терпіли гірше Прометея,

На люльку що огню украв.

Нептун з Еолом з перепросу

Дали такого перечосу,

Що й досі зашпори щемлять.

Другії ж боги... що казати?

Діла їх лучше мусиш знати,

Енея тілько не з'їдять.

 

11 О Зевс! О батечку мій рідний!

Огляньсь на плач дочки своєй;

Спаси народ фригійський бідний,

Він діло єсть руки твоєй.

Як маєш ти кого карати,

Карай мене, — карай! я мати,

Я все стерплю ради дітей!

Услиш Венеру многогрішну!

Скажи мні річ твою утішну:

Щоб жив Іул, щоб жив Еней!”

 

12 “Мовчать! Прескверна пащекухо!

Юнона злобна порощить. —

Фіндюрко, ящірко, брехухо!

Як дам! очіпок ізлетить;

Ти смієш, кошеня мерзенне,

Зевесу доносить на мене,

 Щоб тим нас привести в розлад;

За кого ти мене приймаєш?

Хіба ж ти, сучище, не знаєш,

Що Зевс мій чоловік і брат?

 

13 Тобі, Зевес, скажи, не стидно,

Що пред тобою дрянь і прах

Базіка о богах обидно,

Мудрує о твоїх ділах?..

Який ти світа повелитель

І наш олимпський предводитель,

Коли проти фіндюрки пас?..

Всесвітня волоцюга, мерзька,

Нікчемна зводниця цитерська,

Для тебе лучшая од нас.

 

14 А з Марсом чи давно піймавши,

Вулкан їй пелену відтяв;

Різками добре одідравши,

Як сучку, в ретязку держав.

Но ти того буцім не знаєш,

Як чесную її приймаєш

І все робить для неї рад.

Вона і Трою розорила,

Вона Дидону погубила;

Но все іде для неї в лад.

 

15 Де ся підтіпанка вмішалась,

То верб'я золоте росло;

Земля б щасливою назвалась,

Коли б таке пропало зло.

Чрез неї вся латинь возстала

І на троян її напала,

І Турн зробивсь Енею враг.

Не можна бід всіх ізлічити,

Яких успіла наробити

На небі, на землі, в водах.

 

16 Тепер же на мене звертає,

Сама наброївши біди;

І так Зевеса умоляє,

Мов тілько вилізла з води.

Невинничаєть, мов Сусанна;

Незаймана ніколи панна,

Що в хуторі зжила ввесь вік.

Не діждеш з бабкою своєю —

Я докажу твому Енею...

Богиня я! — він чоловік”.

 

17 Венера лайки не стерпіла,

Юнону стала кобенить;

І перепалка закипіла,

Одна одну хотіла бить.

Богині в гніві также баби

І также на утори слаби,

З досади часом і брехнуть;

І, як перекупки, горланять,

Одна другу безчестять, ганять

І рід ввесь з потрухом кленуть.

 

18 “Та цитьте, чортові сороки! —

Юпитер грізно закричав. —

Обом вам обіб'ю я щоки;

Щоб вас, бублейниць, враг побрав!

Не буду вас карать громами;

По п'ятах виб'ю чубуками,

Олимп заставлю вимітать;

Я вас умію усмирити,

Заставлю чесно в світі жити

І зараз дам себе вам знать.

 

19 Занишкніть, уха наставляйте

І слухайте, що я скажу;

Мовчіть! роти пороззявляйте,

Хто писне — морду розміжжу.

Проміж латинців і троянців

І всяких Турнових поганців

Не сикайся ніхто в війну;

Ніхто ніяк не помагайте,

Князьків їх также не займайте,

Побачим, здасться хто кому”.

 

20 Замовк Зевес, моргнув бровами

І боги врозтіч всі пішли,

І я прощаюсь з небесами,

Пора спуститись до землі

І стать на Шведськую могилу,

Щоб озирнуть воєнну силу

І битву вірно описать;

Купив би музі на охвоту,

Щоб кончить помогла роботу,

Бо нігде рифм уже достать.

 

21 Турн осушивсь після купання

І ганусною підкрепивсь,

З намету виїхав зарання,

На кріпость сентябрьом дививсь.

Трубить в ріжок! - оп'ять тривога!

Кричать, біжать, спішать якмога;

Великая настала січ!

Троянці дуже славно бились,

Рутульці трохи поживились,

Насилу розвела їх ніч.

 

22 В сю ніч Еней уже зближався

До городка, що Турн обліг;

З Паллантом в човні частувався,

Поїв всю старшину, як міг.

В розказах чванився ділами,

Як храбровав з людьми, з богами,

Як без розбору всіх тузив.

Паллант і сам був зла брехачка,

Язик його тож не клесачка,

В брехні Енею не вступив.

 

23 Ану, старая цар-дівице,

Сідая музо, схаменись!

Прокашляйсь, без зубів сестрице,

До мене ближче прихились!

Кажи: якії там прасунки

В Енеєві пішли вербунки,

Щоб проти Турна воювать.

Ти, музо, кажуть всі, письменна,

В Полтавській школі наученна,

Всіх мусиш поіменно знать.

 

24 Читайте ж, муза що бормоче:

Що там з Енеєм плив Массик,

Лінтяй, ледащо неробоче,

А сильний і товстий, мов бик.

Там правив каюком Тигренко,

Із Стехівки то шинкаренко,

І віз з собою сто яриг.

Близ сих плили дуби Аванта,

Він був страшнійший од сержанта;

Бо всіх за все по спині стриг.

 

Пошук на сайті: