Схопився пан писар і пішов до нового сотника, та ще й і козаків з собою прихопив. Залишився Микита з Солохою, нема кому було й весільні страви їсти. Ось так відсвяткував весілля Микита Забрьоха.
XIV
Наступного дня писар Пістряк зайшов до Микити Забрьохи у хату та й заголосив. Потім став розповідати, як він прийшов до нового пана сотника, а той вилаяв його і прогнав геть, а новим писарем призначив якогось молодого хлопця.
Пістряк пояснив Забрьосі, що все це їм поробила відьма Явдоха Зубиха. Забрьоха запропонував подати «лепорт», щоб вона заплатила їм за безчестя. Нехай її посадять у колоду. Писар відповів, що вона їм тепер непідвладна, бо їй потурає новий сотник пан Халявський. Він дозволив відьмі чаклувати і глумитися над людьми «на усьому лиці земному».
Старі приятелі, яких знов поєднала спільна біда, вирішили плюнути на Явдоху і залити горе горілкою. З того часу вони щодень сходилися журитися за чаркою. Минулося їхнє панство.
Закінченіе
Пан сотник Халявський Дем’ян Омелянович був при владі недовго, «дуже швидко перед начальством щось процвиндрив, і його з сотенства змінили». З жінкою своєю, Оленою Йосиповною, не довелось їм пожити в ладу. Через нового писаря, молодого й вродливого парубка, він сильно побив Олену і водив її, підрізавши «патли», по вулицях Конотопа. Писарю жобривпівголови і прогнав від себе. Так сталося тому, що пан Халявський і Олена побралися через Явдоху, «покинувши закон святий».
Пана Забрьоху покарано за те, що не послухав начальство, а взявся топити жінок, згубивши нізащо скільки душ, а також за те, що удався в чаклування, «покинувши Бога милосердного».
Пістряк Ригорович завинив тим, що обдурював свого начальника, намагався пошити його в дурні. Розсердившись на когось, він занапастив ні в чому не винних жінок, посиротив дітей. А до того ж пив забагато горілки.
Зубисі за гріхи дісталося щонайбільше. Поки пан Халявський був конотопським сотником, вона жила у розкоші, звалась Семенівною, або пані Зубихою. Коли ж пана Халявського змінили, «на неї увесь мир плюнув». І вона швидко зачахла і вмерла. Як відьму, зарили її в яму, прибивши осиковим кілком, «щоб ще не скочила».
«От вам і конотопська відьма!»