Краплі стікають по склу… – Ніколь Кравченко

Краплі стікають по склу
Стине кров у венах
Змінює свій напрям
Ти кричиш у безодню
До мене доходить відлуння
Падаючи на землю
Відчуваєш її сирість
Я блукаю між деревами
Вони мене ховають
Я бачу тінь людини
Я бачу цей прекрасний силует
Мабуть це ти
Проте через хвилину
Цей силует зникає
Комічність нашої буденності
Незвично веселить мене

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: