Тьма, темінь, затишок. Приємно… – Ніколь Кравченко

Тьма, темінь, затишок. Приємно.
Та існування цих істот стало нікчемним.
Ховаючись під крихтою своїх бажань,
Занурившись в багнюку сподівань,
Вони подумали, що чинять вірно,
Проте в житті не може бути все так мирно.
Змогли себе прозвати Богом всемогущим,
Й не зрозумівши істини насущної.
Здається нам, що світ такий маленький,
Що ми все знаємо про нього, він рідненький,
Та варто лиш замислитись на хвильку,
Облишити вдивлятися у призму парадигми,
І розумієш, що це лише твоя домівка.
Земля, дерева, квіти і оголені будинки,
У своїх справах люди мчаться, як пружинки.
Але там за атмосферою все навпаки:
Плазмові створіння навкруги,
Перекриває моє дихання повільно.
Вологості не бути там. Так, це доцільно
Побачиш там планети і рештки космонавтів,
Та не хвилюйся, це просто помилки аматорів.
І все так мило й романтично…
Облиш! Тобі здається! Це не практично.
Та годі гаяти безцінний час!
Ти думаєш про все і забуваєш лиш про нас.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: