Поезія – Богдан Лепкий

ПОЕЗІЯ

І

Поезія, друже, всюди є —

І в людях, і в природі,

І, поки чоловік жиє,

Її умерти годі.

Вона сміється на устах

Маленької дитини,

Вона летить до нас у снах,

Як вітер з верховини.

Вона нам працю солодить,

Співає при роботі,

Алмазом ясним мерехтить

В кривавім людськім поті.

Вона у бурі, в реві фаль,

В збіжжях-ланах на полю,

Вона і там, де гостра сталь

Мигтить, б’ючись за волю.

Вона в дощі, в снігу, в імлі,

В курнім осіннім димі —

Найменше ж, друже, єсть її

В химернім ритмі й римі.

ІІ

Коли тобі говорять,

Що хоч і не найгірші

Поезії ти пишеш,

Так все ж вони — лиш вірші;

Що в віршах твоїх годі

Стрінути щось нового

І що таких поетів,

Як ти, на світі много;

Коли тобі говорять,

Не слухай того, брате,

А критикові свому

Ти можеш так сказати:

Думаю — добре б було,

Добродію учений,

Коли би ви весною

Пішли у гай зелений

Й послухали, як вітер

З листками розмовляє,

Як пахнуть свіжі квіти,

Як соловій співає;

Як в лузі на калині

Кує зозуля сива,

Як хмара по блакиті

Мандрує білогрива;

Як буря табунами

Гуляє по долині,

Як дзвонять на тривогу

Дзвіночки темно-сині;

Й поглянули, як з глуші,

З веселкою на скрані,

Стрійна в імлу перлисту

Виходить казка-пані;

Вам двадцять літ минуло,

І бачили ви много,

А глядите — неначе

На щось зовсім нового.

Бо квіти, птахи, хмари —

Одна краса, та й годі!

Лиш фялків не садіть ви

З цибулею в городі.

. . . . . . . . . . . . . . .

Поезія правдива

Цвіте в душі, як весна,

Й таємно творить дива,

Задумана, чудесна.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: