— Мотре! — крикнув Чуйкевич, і голос йому в горлі застряг.
— Чого стоїш? — спитала. — Тобі біля гетьмана місце. Їдьте!
— Моє місце теж тут, — відповів Чуйкевич і разом з жінкою пішов хресним шляхом.
В полтавських церквах усі дзвони грали, гайвороння зліталося, мов хмари, на палях сиділи запорожці і кривавими очима грізно водили кругом.
Кріпких сторожів поклав цар Петро біля меж завойованої країни.
Крізь пні дерев будищанського лісу проблискувало заходяче сонце, прощало шведів і козаків, що пускалися в далеку дорогу, назустріч невідомим подіям.
Мручко зі своїм відділом замикав похід. Козаки бралися співати якоїсь сумної пісні. Не дав. Чого? Невже ж не славно боролися наші? Невже ж осоромили себе? А що полягло їх багато, так що? Виростуть нові. Не бійсь! Ще козацька мати не вмерла…
Набивав люльку, підносився в сідлі і розглядався кругом.
Напереді в маєрфельтовім повозі лежав хорий король, а біля його гетьман.
— Таки їх не візьмуть! — сказав Мручко і торкнув острогою коня. — Били ми, били й нас, а таки побіда перед нами!
Озирнувся на своїх людей, підняв руку і голосом, щоб і мерці почули, гукнув:
— Бе-ре-жись!
* * *
ЗАУВАГИ
Перемога Петра під Полтавою вирішила долю не тільки трьох учасників битви, але й усієї Європи. Значення цієї перемоги і перспективу, яка відкривається для його імперських планів будівництва Росії, він зрозумів відразу, що й відобразив у своєму "заповіті", написанім після битви.
Цей заповіт вперше було знайдено аж у 1754 році серед французьких дипломатичних архівів. Він справив величезне враження" на французький та англійський уряди і став відомий усій Європі.
В 1938 році, після подій в СРСР 1937 року, політичний тестамент Петра нагадав паризький часопис "Promethee" (№ 136-137), звідки він був передрукований львівським ілюстрованим щоденником "Новий час" дня 11 липня 1938 року в перекладі українською мовою. Текст його подаємо нижче:
"1. Держати російський народ у стані безперервної війни, аби не дати угаснути войовничому запалові російського жовнярства. Відпочинок давати тільки для того, щоби поліпшити державні фінанси, скріпити армію і вибрати вигідну хвилю для нападу. В той спосіб робити, аби мир служив війні, а війна мирові і то завжди в інтересі поширення меж добробуту.
2. При кожній нагоді встрявати у справи європейських держав, особливо ж Німеччини, котра тим більшу і безпосередню має вагу, чим до неї більше наближатися.
3. Розділити Польщу, піддержуючи в ній внутрішні заколоти і постійні сварки. Вельмож здобувати собі золотом, впливати на сейми, деморалізуючи їх, щоби мати вплив на вибори королів. Ввести в Польщу російське військо і держати доти, поки трапиться нагода залишити його там назавжди.
4. В торгівлі шукати зв'язків у першу чергу з Англією, бо та держава найбільше нас потребує для свого флоту і може бути найбільш корисною для побудови нашої.
5. Безупинно розширяти державні межі вздовж Балтики на північ, а вздовж Чорного моря на південь.
6. Наблизитися, де тільки можна, до Царгороду й до Індії. Хто там запанує, той стане дійсним володарем світу. В тій цілі підбурювати до війни то на Турцію, то на Персію.
Побудувати корабелі на Чорному морі, поволі заволодіти тим морем, рівно ж Балтійським, бо вони необхідні для осягнення того проекту. Коли ж буде можливим — відновити через Сірію колишню торгівлю з Ліваном і доступити аж до Індії, котра є коморою світу. А як там будемо, тоді обійдемося без англійського золота.
7. Вдержувати дбайливо союз із Австрією. Удавати, що піддержуємо її наміри, аби перебрати владу над Німеччиною, а другою рукою підбурювати проти неї амбітність німецьких князів. Подбати, щоб вони обидві звернулися до Росії за допомогою і встановити над її землями рід протекції, яка буде підготовкою до майбутнього панування над ними.
8. Підготовити австрійського короля, аби він прогнав турків з Європи, а коли він завоює Царгород, то нейтралізувати його, або втягнути у війну зі старими європейськими державами, або відступити йому частину, ним завойовану, аби пізніше те забрати.
9. Коли Швеція буде розібрана, Персія переможена, Польща підкуплена, Турція завойована, наше військо об'єднане, Чорне і Балтійське моря будуть під охороною наших кораблів, от тоді треба дуже потаємно запропонувати кожному зокрема, наперед урядові версальському, потім урядові віденському, поділити з ним владу над світом. Як один з них прийме пропозицію, що станеться з певністю, коли підлестити їх амбіції й самолюбству, тоді використати його на те, щоби знищити другого. Потім знищити і того, що лишиться в боротьбі, якої наслідок не підлягатиме жодним сумнівам, бо Росія тоді безроздільно володітиме цілим Сходом і великою частиною Європи.
10. В тім разі, що, зрештою, не є правдоподібним, коли б вони обоє відмовились від російської пропозиції, то треба зробити так, аби між ними виникли сварки й вони вичерпали себе взаємно у боротьбі. Тоді в рішучій хвилі Росія обрушиться на Німеччину зі своїм військом, яке приготує заздалегідь. В той же час два сильні флоти будуть нагружені азіатськими ордами, охороняти їх будуть воєнні флоти Чорного і Балтійського морів. Посуваючись Середземним морем і океаном, ті орди заллють Францію з одного боку, а Німеччину з другого. А як ті дві країни будуть переможені, то решта Європи піде під ярмо легко і без супротиву. В той спосіб можна і належить підбити Європу".
Петро Перший не сумнівався, що "Росія, яку він застав річкою, а яку він лишив великою рікою, стане при його наслідниках великим морем, призначенням якого є зробити врожайне збіднілу Європу. А її морські хвилі перейдуть без огляду на ніякі греблі, які б не поставили проти того моря слабі людські руки, аби лиш його наступники здолали скерувати морську течію…"
————–
Примітки:
[1] Нехіть.
[2] Відраза.
[3] Паламар.
[4] Задоволення.
[5] Скритний.
[6] Король Карл.
[7] Електор — той, що вибирає короля і міг бути ним вибраний, один з титулів курфістів саських.
[8] Мир вам! (латин.)
[9] Тут моя домівка, тут житиму довіку (латин.)
[10] Північна богиня, що веде героя на місце вічного щастя.
[11] Немає нічого нового на світі (латин.)
[12] Про смаки не сперечаються (латин.)
[13] Добродій, пан (латин.)
[14] Віват королю Карлу! (латин.)
[15] Ніжний (латин.)
[16] На більшу славу (латин.)
[17] Замилування.
[18] Розмова.
[19] Зверхник, керівник.
[20] Жінка з вдачею мужчини.
[21] Багно, що не замерзає.
[22] Закінчили.
[23] Печатка, звисаюча на шнурку.
[24] Легую — записую легатом.
[25] Як гетьман з поля битви відходив, то передавав булаву напольному.
[26] По першому чоловікові (латин.)
[27] По другому чоловікові (латин.)
[28] Ніж.
[29] Вождь.
[30] Більший.
[31] Танець.
[32] Тиск.
[33] Малий і грубий чоловік.
[34] Гумористична оповідка.
[35] Ласкавістю і добрістю, ніж оружжям (латин.)
[36] Жінота на дворі пануючого, або вельможі, потім згірдливо про жінку взагалі.
[37] Зневажлива поведінка.
[38] Задум, замір.
[39] Уживали їх до посилок по військових установах.
[40] Дешева матерія.
[41] Вінком круг голови.
[42] Язик.
[43] Чарка.
[44] Провіант.
[45] Стебник у пасіці.
[46] Піч до варення, похідна.
[47] Вуджена баранина.
[48] Сушена риба.
[49] Пшеничні коржі.
[50] Плетені полумиски.
[51] Довгі столи з негибльованих дощок з ногами наперехрест.
[52] Чек — сторожа.
[53] Певне, бо (на око) неможливе, навіть безглузде (латин.)
[54] Нелегко зніматися вгору! (латин.)
[55] Іди без жаху вперед! (латин.)
[56] Необроблена й неупорядкована маса.
[57] Театрах.
[58] Хоче світ бавитися, хай бавиться.
[59] Міф.
[60] Щоби я був фальшивим пророком (най ся преч каже!)
[61] Друга вдача (латин.)
[62] Масні анекдоти.
[63] Полугеній (латин.)
[64] Державний муж (латин.)
[65] Суєта суєт (латин.)
[66] Відзнаки.
[67] Користай з нагоди, лови день.
[68] Все пливе (гр.)
[69] П'єса скінчена! (фр.)
[70] Ходім вечеряти (фр.)
[71] Дуже добре, пане (фр.)
[72] Курцій. Історія Олександра Великого (латин.)
[73] Природа — незріаняний мистець (латин.)
[74] Ненавиджу низьку товпу (латин.)
[75] Ви теж тут?
[76] Дрібниця, мале, але гарне зворушення.
[77] Пуста балачка, мій пане.