Лепкий Богдан

ЗАСПІВ Колисав мою колиску Вітер рідного Поділля І зливав на сонні вії Степового запах зілля. Колисав мою колиску Звук підгірської трембіти, Що від неї зорі меркнуть І росою

ВИДИШ, БРАТЕ МІЙ… Видиш, брате мій, Товаришу мій, Відлітають сірим шнуром Журавлі у вирій. Кличуть: кру!кру!кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру, Крилонька зітру. Мерехтить в

ПОЕЗІЯ І Поезія, друже, всюди є — І в людях, і в природі, І, поки чоловік жиє, Її умерти годі. Вона сміється на устах Маленької дитини, Вона летить

ЧАС РІКОЮ ПЛИВЕ Час рікою пливе… Я побачив тебе На проході в міськім огороді. І дивився, дивив, Довго очі трудив, Бо пізнати чомусь було годі. Та ж стать

ВОНА ТАМ Є… Стояв я сам-один, немов на варті Забутий вóяк у чужій землі, І України я шукав на карті, Шукав, шукав, та не було її. Розірвана граничними