Високий ранок. Камінь ненагрітий… – Євген Маланюк

ЄВГЕН МАЛАНЮК

* * *

Високий ранок. Камінь ненагрітий,

Сочистий кущ і поруч – синя тінь.

Вузьке від спеки річкове корито.

Уламки скель. Акварелева рінь.

Прокинься лиш. Хіба ж це не знайоме?

Не Сугоклей? Не висохлий Інгул?

Ці майже зовсім гранітові зломи

І здовж долини вітру рівний гул…

Перечекай. Це ще не чорна осінь:

Це – золота, як згадка про весну,

Це здогад той, що не доснився й досі,

Що все трива в анабіозі сну.

1962

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: