ЄВГЕН МАЛАНЮК
КУЛІШ
Гарячий день втопивсь в нічній прозорій
млі.
Ти довго Шекспіра перекладав сьогодня –
І знав, що все це – в тьму,
в майбутнє цій землі.
В неславу й забуття…
А ніч – лунка безодня –
Дзвеніла зорями… І сторінки по одній
Ще мерехтять в очах. – І на нічнім теплі
Ти полетів у даль, туди, де вже світлів
Похмурий небосхил зорею передодня.
А хутір в сяєві – казкові лаштунки,
Мов дивний Чигирин,
де сплять гетьманські залі,
Де ти вигадуєш, бадьорий і стрункий,
Залізний стиль нових універсалів…
Прокинувсь. І перо виводить ядом спраги:
"Народе без чуття, без чести, без поваги".
25.9.25