Пісня про рушник (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) – Андрій Малишко

Рідна мати моя, ти ночей недоспала.



Ти водила мене у поля край села,



І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,



І рушник вишиваний на щастя дала.







І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,



І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.







Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,



І зелені луги, й солов’їні гаї,



І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,



І засмучені очі хороші твої.







І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,



І засмучені очі хороші, блакитні твої.







Я візьму той рушник, простелю, наче долю,



В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.



І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:



І дитинство, й розлука, і вірна любов.







І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:



І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.







Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)



Пісня про рушник" на слова А. Малишка та музику П. Майбороди звучить і донині на всіх континентах Землі, тому що почуття, висловлені в ній, близькі, дорогі кожній людині. Це любов до матері, вдячність їй за недоспані ночі, за постійну турботу, за незрадливу усмішку, за те, що зростила й вивела у широкий світ.



Матері намагаються вкласти в душу дитини все найкраще, вберегти від лихого своєю молитвою. Тому такі щирі, теплі, задушевні слова й вилилися із серця поета, знайшли відгук у серцях мільйонів.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар