Приходять предки (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) – Андрій Малишко

Приходять предки, добрі і нехитрі,



У бородах, простелених на вітрі,



Не руки — а прогнуті чорні віти,



Не очі — а прозористі орбіти.



І кайдани подзвонюють з плугами,



Зерно і кров, і ночі із снігами.







Чи ти не став розщепленим, як атом.



Недовірком, схизматом (1) чи прелатом (2)



Ярижкою нікчемним (3), псом на влові?



Дитино наша, ягодо з любові!..



Дарують ласку, повну болю й змоги,



Щоб у очах уздріть нові прологи.







(1)Схизмат — людина, що зрадила істинній вірі.



(2) Прелат — узагальнена назва католицьких священиків



(3) "Ярижкою нікчемним" — тобто улесливим прислужником







Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)



Без минулого немає майбутнього. І кожне нове покоління звітує перед минулим, відповідає за майбутнє. Наші предки мужньо боролись за волю та незалежність, багато страждали. Зберегли й відстояли рідну мову, то ж мають певне право спитати: а що ж зробили для збереження мови, кращих традицій, для розбудови нашої держави ми з вами? Не секрет, що в історії України було багато трагічних сторінок. Були й зради, і відступництво самих українців, були незгоди у виборі подальшого шляху. Та коли знаєш минуле, є надія, що не повториш його помилок. От і приходять предки. Так їм хочеться побачити "нові прологи", відчути, що немарно вони воювали, проливали кров, працювали, творили.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар