Важкі вітри не випили роси… – Андрій Малишко

АНДРІЙ МАЛИШКО

* * *

Важкі вітри не випили роси,

Черлені трави бродять буйним соком,

І вдалині під обрієм високим

Лугів осінніх теплі голоси.

А при багатті хлопці косарі

І комбайнери у спецівках синіх

Вплітають сміх до цих лугів осінніх,

Ведуть пісні під маєвом зорі.

Булькоче, пріє каша в казані,

А клен русявий хилить ніжно віти,

І йдуть в лугах, немов засмаглі діти,

І поминулі, і прийдешні дні.

Як хороше, як легко поміж них,

Між цих людей, в труді людей живих,

Між ними жить і поклоняться літу,

Свою турботу, снами не сповиту,

Свої думки у їхні перелить

На все життя, а тільки ж не на мить.

На все життя, з лугами, з берегами,

Із травами, із зорями в воді,

Щоб не спіткаться більше з'ворогами,

Щоб не хилитись в горі та біді.

1956

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар