Полонянка – Андрій Малишко

Дорожній вузлик, хустка біла

Десь снились, видились мені,

Когось питала, бо любила,

Бо загубила на війні.

І я згадав. Питаю: — Звідки?

— А ви Андрій?

Кажу, Андрій.

— То впізнаєте? Я з Лебідки,

Я Катерина… — Світку мій!

Ходім, Катрусю! — При дорозі

Руді схилились ковилі.

То ж бийся, серце у тривозі,

Живи, радій на цій землі.

Нехай твоя хустина має,

Живи і мрій, і квітни знов.

І горе вік не подолає

Твою незраджену любов.

1943

 

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: