Малишко Андрій
АНДРІЙ МАЛИШКО РОЗДУМ Чи встигну я цей камінь обтесати У дві руки, із молотом одним? Бо поїзд мій вечірній у долині Не може довго ждати, в нього свій
АНДРІЙ МАЛИШКО ПРОМЕТЕЙ Як зараз бачу: з-за ріки — Дві кручі, наче маяки; Одна зелена, чорна друга. Чи літнє сонце, чи зав’юга, — Вони стоять собі віки. На
АНДРІЙ МАЛИШКО ПРАВДА Мене навчала мати ще колись; Як виростеш, моя мала дитино, То мудрим будь і мужнім будь в житті. Скупі два слова. Нелегкі два слова. У
АНДРІЙ МАЛИШКО ПОЛОНЯНКА То не лебеді — в тучі діброва; Може танком, як туча, пройти? Ти стоїш, молода, тонкоброва, Комсомолка — з десятого — ти. І немає для
АНДРІЙ МАЛИШКО ПОЕЗІЯ Її не купиш цвітом провесен, Ані горлянкою, ні чином. Поезія – це діло совісне, Не грайся нею безпричинно. Така собі, не знає старості І на