Кулінарні фіґлі – Марія Матіос

Минулого року прочитала книжку Юрія Малакова «Київ. Війна. Німці». Вона мене вразила до глибини душі не менше, ніж «Київські оповідання» Яновського у дитячому віці. Адже там так точно і так пронизливо очима очевидця розписано процес добування їжі тоді, коли їжі нема, а життя – навіть попри війну – триває.

… Коли я іноді задумуюся над неписаними мудрощами свого села, я мимоволі зіщулююся – такі вони точні й справедливі.

Якось я запитала одну із своїх приятельок, чи любила вона в дитинстві їсти одночасно два кусні хліба, вона здивувалася, звідки я знаю про це. Я непомітно кивнула на її чоловіка. «Але я йому про це не розповідала!» – ще більше здивувалася приятелька. Я засміялася: «Люба моя, котра дівка в дитинстві відкушує одночасно із двох куснів хліба, в житті їй суджено мати двох шлюбних чоловіків.А в тебе – другий шлюб».

В іншої своєї знайомої я ніколи не розпитую про її сімейні справи, хоча вона всіляко намагається демонструвати усім знайомим своє нібито виняткове родинне щастя і особливо розкіш.

Але мені достатньо кинути погляд на розташування взуття «валетами» в їхньому передпокої, щоб навіки позбавити себе лихих заздрощів їхньому достатку.

Знаєте, мені чомусь завжди смішно і сумно дивитися недорікуваті передачі із численних наших комерційно-провінційних телеканалів про всіх отих відьмачок – провісниць, передбачувальниць, утішальниць, які нібито мають зв'язок із Верховною силою… Мені так і хочеться щоразу крикнути в екран: не дуріте! Кожна людина найкраще все знає про себе сама. І за що її покарано, і за що винагороджено. Про всі свої найглибші і найтаємніші провини людина знає найбільше. І ще кожен знає те, що знають у моєму селі: Бог ніколи не б'є людину палицею.

Та майже кожна людина – великий боягуз. А найбільше – перед собою. Їй чомусь понад усе хочеться, щоб те, що їй відомо зроду-віку і від себе самої, підтвердив хтось інший. Та ще й узяв за де гроші.

… Коли я згадую своє дитинство, дуже контрастне, яскраве, населене красивими міфами і нешкідливими, а лише стримуючими забобонами, дитинство багато в чому – надзвичайно трагічне, посічене стражданням і болем моїх рідних і близьких, я все одно думаю про нього, як про чистий світанок, що не був замулений єдиним – ані брехнею, ані підлістю.

А на світанку життя ніхто із нас не знає, що буде на його заході. І кожен з нас думає, що біди, пристрасті, незгоди торкнуться кого завгодно, але не тебе самого.

Та ба… Я розчулилася і через те вдалася у локальні свої спогади. А чужі спогади не можуть ні від чого застерегти. Вони можуть лише нагадати.

Я, звичайно, не смію нікого ні від чого застерігати. Я можу лише щиро бажати кожному із Вас, любі Читачі, відчути повну гаму Життя. А вона без пристрасті, на щастя, неможлива.

Пристрастей у житті трапляється з нами багато.

Але ніхто не має в житті двоє щасть.

І в цьому – щастя найбільше.ЯК НЕМАЄ ЩАСТЯ, ХАЙ НЕ БУДЕ ДНІВ…

Не має значення і нічого не важить наш вік, якщо ми в якийсь день раптово зачули в собі прискорене биття серця (це не тахікардія. Запевняю Вас). Чи Ви прищаве дівчисько, чи поважна матрона – Ви з однаковим благоговінням чекаєте, коли тектонічні порухи із надр душі збаламутять Ваш розум єдиною думкою – про НЬОГО.

Ну, що ж… Долі конем не об'їхати і літаком не облетіти…

У такий час нам бук ся розвиває,сказали би в Розтоках. Гостра стріла Амура нарешті безжалісно і солодко пронизала наше маленьке серце і надовго застряла там. Щось треба робити – метушимося в паніці від суцільного незнання: а що треба робити, коли втрачено сердечний спокій і волю?

І ось отут, мої Ви голубки (а я зараз звертаюся винятково до своїх посестер-жінок), – невичерпне поле для Вашої фантазії.

Згадайте хрестоматійні історії сердечної гарячки великих і не дуже великих людей.

Літературу.

Кіно.

Сусідські пристрасті.

Боже праведний!

Війни через жінок… Ви ж не хочете, щоб через Вас оголошували війну, щоб під балконом співали серенади. Хоча потайки хотіли б і цього. Що ж… нічого дивного. І на це в Розтоках давно є визначення: не хочу – дайте, пустіть – тримайте.

Ви, як кожна звичайна жінка і навіть сама королівна і цісарівна, хочете бути щасливою, але не знаєте, як цього досягти. Ви чудово засвоїли приповідку із Розтік, що в дівки до 20 років розум, як лушпиння з картоплі: із лушпиння ще щось зробиш, а з розуму дівочого – ніц.Але Вам уже й не 20, а таки чуєте, що розуму – також нітрохи. Бо серце скаче, як дурний баран через вориння, і Ви знаєте невідворотну житейську істину також із Розтоків: жінка без чоловіка те варта, що ріка без притоки.І знаєте інше: жіноче щастя – у чоловічих руках, а, як вважають у нашому селі, як немає щастя, най не буде днів, бо щастя в аптеці не купиш і на базарі не продаси.Отак!

Проте універсальний рецепт поведінки у час «лю– бові-недуги» – відсутній. Кожен робить своє. Як уміє. Бо там, у найглибшій глибині свого єства, кожна жінка притримує думку про те, яким би арканом назавжди, назовсім таки заарканити Чоловіка, що упав на душу, як грім.

Аркан – це дуже добре. Але ж не так різко – відразу арканом, сказав би відомий літературний герой. Тобто не отим чоловічим гуцульським танцем арканом, а зашморгом-арканом. А чоловік – він, знаєте, все-таки не коняка.

Ясна річ, сподіваючись на своє подальше щастя із ним, і тільки із Ним, Ви маєте волю робити що завгодно, а хоч би влаштувати перше серйозне стрітення із чоловіком своєї мрії унічній сорочці. Це вже справа Вашого смаку і бажання.

Але я зараз бачу перед собою Панну, Пані, Даму, Дівчину, Жінку, Молодицю інших уподобань (проте це не означає, що ці уподобання пуританські, ні, звичайно. Інакше я писала би трактат для жіночих монастирів).

Особливо перечуленим і перейнятим прискореним биттям свого серця для зняття високовольтної напруги на перший раз я порадила б… тільки не смійтеся – влаштувати для себе і для Нього… перший бЕнкет-бАнкет почуттів і… шлунка.

Ви думаєте для подальшої Вашої судьби це не має значення? Ще яке! Не кіно, не театр, не виставка, не лавочка у скверику чи столик у ресторані – а обід чи вечеря удвох. Удома.

А чому б не у Вас?

Не комплексуйте з приводу місця зустрічі! Хіба Ви не навчені попереднім досвідом, що місце зустрічі таки змінити не можна, бо понад вік триває не тільки день, але й любов.Ситий чоловік – добрий чоловік,казала моя бабця. Відповідно: голодний – лінивий.

Знаю: Ви не хочете в майбутньому мати лінивого чоловіка.

Отож запросіть того, хто дає прискорення Вашому серцю, у гості. І нагодуйте його з першогоразу!

Рішення прийнято. Але запрошуєте його не Ви – Ви лише створюєте ситуацію, коли Він напрошується у гості сам. Після його несміливої чи дужесміливої пропозиції Ви поводите себе так, як радять в нашому селі. Пам'ятаєте: не хочу – дайте, пустіть – тримайте.А далі – я Вам не порадниця.

Я можу лише дати кілька корисних рецептів, щоб зекономити Вашу психічну енергію, але вивільнити енергію фізичну.

Про сексуальну поки що не йдеться. Якщо мої рецепти Вам видадуться корисними – слухайте мене і далі.Якщож ні – перегортайте сторінки доти, поки не натрапите на цікавіше.КУСАТИ ТРЕБА ТАК, АБИ МОЖНА ПРОКОВТНУТИ

… Отже, сьогодні в обід чи увечері Він переступить поріг Вашої квартири. Опускаю всі інструкції щодо тотального прибирання, витирання, вимивання, шурування і – ання, і – ання усіх кутків і закутків.

Знаю, вони у Вас і без того стерильні.

Поки все Ваше єство налаштовується на бенкет плоті, руки самі стелять святкову скатертину. Ця приємна метушня має безсумнівні переваги: вона відволікає від необхідності безконечно зазирати в дзеркало, міняти сукні, перекладати ножі й виделки навколо страв, закуплених у супермаркеті чи придбаних на ринку.

Проте, якщо Ви думаєте, що базарна екзотика спокусить Вашого гостя, то помиляєтеся. Навіть найекзотичніша страва віддаватиме казенністю, якщо вона не матиме запаху Ваших рук і подиху Вашої великої любові. Повірте, яким би засліпленим не був чоловік, запрошений Вами на вечерю, він, як досвідчений мисливець (а я просто упевнена, що Ви маєте справу саме з таким) відчує присутність чи неприсутність Вашої неповторної аури в кожній запропонованій страві.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: