М
Приходять предки, добрі і нехитрі, У бородах, простелених на вітрі, Не руки — а прогнуті чорні віти, Не очі — а прозористі орбіти. І кайдани подзвонюють з плугами,
* * * Приходять предки, добрі і нехитрі, У бородах, простелених на вітрі, Не руки — а погнуті чорні віти, Не очі — а прозористі орбіти. І кайдани
Рідна мати моя, ти ночей недоспала. Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала.
В вечірню годину, де в зорях долина. Де вогником світиться дім, Шумить під вікном молода тополина. Неначе у серці моїм. Там юність ходила у росах до хати І
ВОГНИК Максиму Рильському До тих країв щоденно поїзди Відходять від столичного перону, Бери тютюн і вірші для їзди, Хліб-сіль, тарань прив’ялено-солону, Гачки й сачок, і вудочки складні Та