М
Матіос Марія Прощай мене Безконечне мовчання… * * * – Ти спиш? – Ні… – А ти змерзла? – Ні… – Тулися до мене… Буде тепліше… Я вкрию
ОСТАННЯ САМОТА Захитається дощ Чи сльоза на лиці сколихнеться – І чумна самота Від безсилля заціпить уста. Зліва сойка мала Стрепенься – і враз задихнеться, І спечеться на
ГОЛОВОСІКИ Я не вірю в повернення війська Іван Малкович Головосіки. Голову відсікти В пропасниці, в пропасниці злодійській, І сподіватись на визвольну місію Не зайшлого – свого – із
Матіос Марія Апокаліпсис 1 У НЕДІЛЮ, до сходу сонця, після сходу сонця й заходу, до служби Божої, під час читання Євангелія й після триразового панотцевого благословення, в Тисовій
Марія Василівна Матіо́с (19 грудня 1959, Розтоки, Путильський район, Чернівецька область) — українська письменниця (поет, прозаїк, публіцист). Народний депутат України VII, VIII скликання. Лауреат Національна премія України імені