На Кожум’яках – Iван Нечуй-Левицький

ВИХIД 16

Г о с т р о х в о с т и й, Є в ф р о с и н а,

Є в д о к i я К о р н i ї в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч.

Є в ф р о с и н а, Є в д о к i я К о р н i ї в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч виходять.

С и д i р С в и р и д о в и ч все нюхає табаку й прикашлює.

Г о с т р о х в о с т и й. Сидоре Свиридовичу i ви, Євдокiє Корнiївно! Я переговорив з вашою розумною дочкою Євфросиною Сидоровною про одну дуже важну рiч, про котру ви вже, певно, знаєте. Я хочу женитись з Євфросиною Сидоровною, i вона вже дала менi своє слово, а тепер прошу й вас, як батька й матiр, чи згодитесь ви на те?

С и д i р С в и р и д о в и ч. Як моя дочка Євфросина Сидоровна так хотять, то нам, старим, нiчого перечити.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Еге… нiчого перечити. Я ж кажу, нiчого перечити.

С и д i р С в и р и д о в и ч. Тiльки, тiльки… менi казала звiсна на ввесь Печерська брехуха Меропiя i цiлосвiтня брехуха башмачниця i пiдбрехачка бублейниця… нiби ви посватали Оленку: так нам якось нiяково одбивати жениха од Оленки.

Г о с т р о х в о с т и й. Сидоре Свиридовичу i ви, Євдокiє Корнiївно! Ви самi сказали, що то за люди Меропiя, башмачниця й бублейниця. Може, я вам не до вподоби, а ви тiльки Оленкою хочете мене одiпхнути?

С и д i р С в и р и д о в и ч i Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Борони боже! Чи то можна? Чи то можна? Ми кращого жениха не хочемо для Євфросини, як ви, Свириде Йвановичу.

Г о с т р о х в о с т и й. Коли так, то кланяюсь вам низенько i дякую вам за ваше слово. (Цiлується тричi з Сидором Свиридовичем i Євдокiєю Корнiївною.) Об iнших рiчах я пришлю сватiв поговорити хоч би й завтра.

С и д i р С в и р и д о в и ч. Хоч i сьогодня! Я не ворог своїй дочцi. Що в мене в скринi, то все Євфросинине.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Все Євфросинине: аж чотири шовковi сукнi, та ще й дорогi: по три карбованцi за аршин сама платила; п'ять пар черевикiв на таких високих закаблучках…

Є в ф р о с и н а. Годi вам, мамо!

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Що правда, то не грiх.

Г о с т р о х в о с т и й. (тихо). Одначе з тих закаблукiв та черевикiв мало користi! (г о л о сно,) Придбали ви своїй дочцi, мабуть, дещо й лучче од черевикiв.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Чого в моєї Євфросини тiльки нема! Одного золота накупили…

Є в ф р о с и н а. Годi-бо, мамо! Є ж охота розказувати!

С и д i р С в и р и д о в и ч. Про мене, хоч i до зару- чин. За мною дiло не стало. Тiльки, мабуть, у нашої Євфросини й золотого персня нема. Вона така молоденька! Об тiм ще й не думала й не гадала.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Де там нема! Ще позаторiк купила.

С и д i р С в и р и д о в и ч. Коли є перснi, то й помiняйтесь, дiти, нехай ми, старi, на старостi лiт натiшимось вами.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а виносить з кiмнати перстень i надiває

Євфросинi на палець;

Г о с т р о х в о с т и й i Є в ф р о с и н а мiняються перснями.

С и д i р С в и р и д о в и ч. Коли так добре склалося дiло, то й за могорич. Покликати б, стара, сестру Горпину.

Г о с т р о х в о с т и й. (як опечений). Ой, не треба! Вони з Оленкою тепер натомились: мабуть, вже сплять.

Є в ф р о с и н а. Неначе зроду не бачили тiтки! Сказати правду всiм у вiчi, менi б не хотiлось, щоб моя тiтка була на моїм весiллi. Вона тут нашуробурить так, що менi буде сором перед моїми пансiонськими подругами.

Г о с т р о х в о с т и й. Який у вас великий розум. Євфросино Сидоровно! Я тiльки стою та дивуюсь, витрiщивши очi. Отак i менi здається, як вам. Чи не можна б було нам повiнчатись хоч би i сiєї недiлi, щоб Скавичиха i не прочула про те?

С и д i р С в и р и д о в и ч. Трохи буде швидко. Та треба ж i дочцi сукню бiлу пошити.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Вже готова й сукня, й бiлi черевики купила я сама. Тiльки взяти в лавцi бiлi трясучки на голову та дещо до сукнi попришпилювати, та хоч i завтра до вiнця.

Г о с т р о х в о с т и й. Ото й добре! То й повiнчаємось у недiлю.

В с i. Хоч i в недiлю. Нiчого нам одкладати.

Завiса падає

ДIЯ П'ЯТА

Двiр Рябка; на дворi стоїть хата з ганком; направо – баркан з брамою i хвiрткою, налiво, пiд гору – сад, обгороджений тином.

Далеко видно гори, на горах – Андрiївська церква, Десятинна, Софiйський собор.

Сонце на заходi.

ВИХIД 1

Х и м к а с а м а.

Х и м к а (замiтає двiр мiтлою). Другим людям недiля, а тобi нема нi празника, нi недiлi в сих хазяїнiв. Вони весiлля справляють, а ти мети двiр у недiлю, ще й пiском посипай, ще й зеленою травою потруси, бо бач велика панi поїде вiнчатись. Знаємо, з яких ви панiв. I я була б такою самою панею, якби був живий мiй чоловiк.

ВИХIД 2

Х и м к а й С и д i р С в и р и д о в и ч.

С и д i р С в и р и д о в и ч. Химко? Пiймай собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не обiрвала якiй-небудь паннi весiльної сукнi. (Входить у хату.)

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: