На Кожум’яках – Iван Нечуй-Левицький

Х и м к а. Хiба в мене собачi ноги, щоб я за собаками бiгала? вихiд з

Н а с т я, О л ь г а й В а р в а р а.

Н а с т я входить в хвiртку i йде до ганку.

За нею входять О л ь г а й В а р в а р а, убранi по-весiльному.

О л ь г а i В а р в а р а (до Настi). Добривечiр тобi! Потривай лиш! Як ми разом з'їхались, неначе змовились.

Н а с т я (стає серед двора). Доброго здоров'ячка, мої дорогi. (Цiлується з обома.)

О л ь г а (до Настi). Як же ти гарно убралась! Зовсiм, як до вiнця. Яка гарна матерiя! (Лапає.) А по чому аршин?

Н а с т я. Трошки дорога матерiя: по два карбованцi платила.

В а р в а р а (тихо). Отже й збрехала; я вже знаю, що платила по пiвтора карбованцi.

О л ь г а (до Настi). Для твоєї сукнi коли б не одкинувся Гострохвостий од своєї Євфросини.

В а р в а р а. Я б на його мiсцi одкинулась од неї й без того.

Н а с т я. Вже й бере! I де в його тi очi були? Хiба ж у нас нема кращих паннiв. Сам як чорнобривець, а бере сову.

В а р в а р а. Вже й бере! Нiс, як карлючка! (Смiється.)

О л ь г а. Очi, як цибуля. (Смiється.)

Н а с т я. Одначе чого ж ми тут стоїмо? Ходiмо в хату.

В с i т р и. Ходiмо! Ходiмо! (Йдуть у хату.)

ВИХIД 4

В хвiртку входять два м и т р о п о л и ч i б а с и в сiртуках.

1-й б а с. Та цей дом менi по знаку. Я тут був з Кирилом та Тарасом.

2-й б а с. Чи добре ж приймали?

1-й б а с. О, ще й як добре! Хазяїн i хазяйка дуже люблять пiснi i трохи нас на руках не носили. Та тут ми гуртом уклали в копи мало не двi вiдрi горiлки. Он де Гострохвостий надибав собi дiвчину! Ой братику, та тут нас жде велика випивка. Спасибi Гострохвостому, що попросив нас на весiлля. За те ж я йому так одкатаю апостола, що церква буде дрижати!

2-й б а с. Пiддам i я басом жару. Ну вип'ємо ж цього вечора!

1-й б а с. О, що вип'ємо, то вип'ємо! От буде лахва! вихiд 5

Т i с а м i i Г о с т р о х в о с т и й з двома ш а ф е р а м и.

Г о с т р о х в о с т и й. (до басiв). Здрастуйте! Як живете, як двигаєтесь!

Б а с и. Вашими молитвами помаленьку живемо! Цей двiр нам трошки по знаку. Добрi люди живуть в цiм дворi i, здається, не вбогi.

Г о с т р о х в о с т и й. О, не вбогi.

Ш а ф е р и. Авжеж не вбогi. Рябкова лавка швидко перейде на першу улицю на Подолi.

Б а с и (до Гострохвостого). Наберете в кишенi всякого добра?

Г о с т р о х в о с т и й. (гордо). Авжеж наберемо: не в дурнiв удались.

В с i. От щасливий чоловiк. Багатому чорт дiтей колише.

В с i йдуть до хати.

Г о с т р о х в о с т и й зостається й виглядає в хвiртку.

Г о с т р о х в о с т и й. Ой боже мiй! Аж трушусь. А що, як почує та й прибiжить скажена Скавичиха! Ой-ой-ой! Душа моя тривожиться. (Зiтхає i йде в санок. Йому назустрiч виходить Сидiр Свиридович, обнiмає його й цiлується.)

ВИХIД 6

Г о с т р о х в о с т и й, С и д i р С в и р и д о в и ч, ш а ф е р и й д в а б а с и.

С и д i р С в и р и д о в и ч. От тепер ви вже наш. Вже нас нiхто не розлучить. Будьте ж щасливi в новiй жизнi. Вас жде Євфросина. Прошу до хати. Поблагословимо вас, та, про мене, й до вiнця. Здрастуйте. (Здоровкається з паничами. Всi входять у хату. Сидiр Свиридович з сiней.)

Химко! Йди, голубко, одчиняй ворота, та широко-широко.

Х и м к а виходить, одчиняє ворота.

В ворота заглядають п о г о н и ч i й м i щ а н к и.

Х и м к а вертається в хату.

З хати на ганок виходять ш а ф е р и з образами й свiчками, сходять по схiдцях i стають по обидва боки ганку; за ними виходить о д и н б а с i несе хлiб-сiль, за басом виходить д р у г и й б а с.

Г о с т р о х в о с т и й i Є в ф р о с и н а, С и д i р С в и р и д о в и ч, Є в д о к i я К о р н i ї в н а, убрана в чудний старомодний чепчик, д р у ж к и, к i л ь к а м i щ а н о к i Х и м к а.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а i м i щ а н к и плачуть i втирають очi хусточками.

ВИХIД 7

Г о с т р о х в о с т и й, Є в ф р о с и н а, С и д i р С в и р и д о в и ч, Є в д о к i я К о р н i ї в н а, ш а ф е р и, д р у ж к и, м и т р о п о л и ч i б а с и, м i щ а н к и й Х и м к а.

Г о с т р о х в о с т и й. (до одного баса). Гукнiть, будьте ласкавi, щоб звощики пiд'їхали пiд самi ворота.

1-й б а с (вибiгає за ворота й гукає). Гей, звощики! Сiдайте на козла та подавайте конi, бо вже молодi йдуть. (Вертається.)

Є в д о к i я К о р н i ї в н а (плачучи). Нiхто не знає, одна мати знає, як тяжко видавати замiж одним одну дочку. Була, жила в хатi, а завтра хто його зна де й дiлась. Нi до кого буде й слова промовити. Так, неначе й не було в мене дочки.

С и д i р С в и р и д о в и ч. Не плач, стара! Не тепер, то в четвер, а все-таки дiвчат не мине те лихо. Треба ж колись оддати дочку.

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: