Українські гетьмани Бруховецький та Тетеря – Iван Нечуй-Левицький

Весною царські воєводи Щербатий та Лихарев виступили з Москви на Бруховецького і розбили козаків під Почепом, а літом знов розбили під Новгородом Сїверським, попалили й спустошили україньскі села на двадьцять верстов кругом по всїй дорозї. Воєвода Ромодановський облїг з москалями городи Котельву та Опошню.

Бруховецький тимчасом накликав до себе Запорожців і дав їм волю. Запорожцї зневажали старшину і виробляли що тілько хотїли. Бруховецького полковники послали до Дорошенка і накликали його на Бруховецького. Дорошенко і митрополїт Тукальский послали до Бруховецького, щоб він привіз до Дорошенка гетьманську булаву, покорив ся йому, собі взяв би тільки маєтности в Гадячі до живоття. Бруховецький скипів. Він звелїв хапати Дорошенкових козаків, а сам наслав посланців в Цареград, піддатись під його руку, як піддав ся й Дорошенко. Бруховецького посли: полковник Грицько Гамалїя, писар Лавріненко та обозний Безпалий прибули в Адріянополь, де тоді проживав султан Магомет. Вони просили султана прийняти гетьманщину Бруховецького під своє підданство, тільки щоб султан обороняв Козаків од Поляків та Москалїв. Султан згодив ся. В Гадяч приїхав Татарин Челїбей приймати присягу на підданство султанові. Бруховецький дав Татарам сїм тисяч червінців, а Челїбеєві подарував карету з кіньми, килимами, ще й дві дївки. Бруховецький виступив з козаками і Татарами проти московського війська під Диканьку. Але тут прийшла чутка, що на його йде Дорошенко. До Бруховецького прийшли десять Дорошенкових сотників, щоб він оддав гетманську булаву, знамено і буньчук. Бруховецький велїв забити сотників в зелїза і одіслати в Гадяч. Другого дня появились Дорошенкові полки. Як тільки козаки Дорошенка й Бруховецького зійшли ся до купи, то всі разом закричали:»ми за гетьманство не будемо битись! Бруховецький ніякого добра нам не зробив і тільки розпочав війну«. Козаки кинулись грабити Бруховецького вози.

Дорошенко послав сотника Дрозденка взяти Бруховецького і привести до себе. Дрозденко увійшов у гетманське шатро. Бруховецький сидїв в кріслї. Дрозденко взяв його під руку і хотїв вивести з шатра, але тут нагодив ся запорожський полковник Іван Чугуй, давний приятель Бруховецького. Чугуй ударив Дрозденка мушкетом в бік. Дрозденко впав на землю. Але не помогло. Дорошенкові козаки вбігли в гетьманський намет, взяли Бруховецького і повели до Дорошенка.

»Чом ти не оддав менї булави?«спитав його Дорошенко. Бруховецький мовчав. Дорошенко махнув рукою. Козаки кинулись на Бруховецького, почали рвати на йому одежу, бити його киями, рушницями, палицями, вбили й покинули голого. Чугуй боронив його до самої смерти. Дорошенко запевняв Чугуя, що він не хотїв смерти Бруховецького.

В вечері козаки з обох сторін Днїпра попились, почали кричати, галасувати і хотїли вбити й Дорошенка. Дорошенко насилу втихомирив їх, звелївши викотити їм кільки бочок горілки, а в вечері виїхав з старшиною, на всякий час, на край обоза. Дорошенко звелїв поховати Бруховецького в Гадячі, в місяцї липні 1668 року, в тій церкві, котру він сам поставив.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: