Ринг – Борис Олійник

РИНГ



І гнів, і жах. І білі маски

Облич.

І злами рук, як ринв.

І от затихло.

Тільки пласко

Лисніє квадратовий ринг.



Там не суперник мій,

а ворог

Зіперсь бундючно на канат.

Над ним у чорному,

як ворон,

Чаклує хижий секундант.



Той ворог хитро, як лисиця,

Мені готує рішенець.

Нахабно в праву рукавицю

Кладе для певності свинець.



Суддя те бачить.

Та… не баче.

Вони у змовинах давно.

Та й переможців же тим паче

Не судять потім все одно.



А зал, як тур, реве безжально.

Назад одрізано путі:

Мій секундант у роздягальні

Лишив рушник на видноті.



Що ж, буде бій.

Важкий. Без правил.

Мій ворог — публіки владар —

Мені вцілятиме ізправа

Під серце зважений удар.



Він буде бить мене, як схоче:

І знизу, й справа, і згори.

І нижче пояса. І очі

Схова продажний рефері.



Я все стерплю в жорстокім герці,

Аби лише, зберігати стиль,

Не пропустить удару в серце.

Не пропустить… Не пропустить…



Ще буде потім раунд третій.

І вжє коли в канатний скрут

Я буду ворогом припертий

І загнаний в четвертий кут,



Коли, нахабний і безкарний,

Повірить він у мій кінець

І для останнього удару

Зведе з правицею свинець,



Я визбираю в жмуток силу

Своїх поразок і удач —

В ім'я отця, і духа, й сина

Обрушу з лівої удар



Такий, що раптом ляже

тиша.

І стануть зайві лікарі.

І марно буде, паче миша,

Метатись підлий рефері.



То буде бій…

А зараз мертво

Лисніє холодом квадрат.

Іду. І поруч мене твердо

Крокує Честь — мій секундант.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар