Я спокійно б лежав під вагою століть – Борис Олійник

Я спокійно б лежав під вагою століть,

Я б давно вже й землею став,

Але ж бісова дівка на кручі стоїть,

Огорнувши вітрами стан.



Вже зітліли до кореня меч і щит,

Наді мною гуде Дніпрельстан.

Але ж бісова дівка на кручі стоїть,

Огорнувши вітрами стан.



Це було зо дві тисячі з гаком літ,

Коли стрів мене вражий спис:

От як стала на кручі, так і стоїть,

І в зіницях лукавий біс.



І зове, і чарує бровою-крилом,

І п'янить, мов козацький мед,

Перехоплений в стані купальним зелом

Ворожбитського зілля букет.



Ех, повстав я –

розпалася скіфська гора,

Наполохавши римських гусей!

Взяв я рештки меча, золоту пектораль

І сховав крадькома в музей.



Я одягся модерно в нейлон і лавсан,

На побачення біг сто літ.

А вона, огорнувши вітрами стан,

Вже на іншій межі стоїть.



Я роззув черевики, я біг сто літ,

Я побив олімпійський рекорд!

Та вона вже на третій межі стоїть, –

А нехай би взяв мене чорт!



Я поклав собі: вмерти і стерти слід.

Хай гуде по мені Дніпрельстан…

Але ж бісова дівка на кручі стоїть,

Огорнувши вітрами стан.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар