Косивши дядько на узліссі жито – Євген Плужник

Косивши дядько на узліссі жито,

Об жовтий череп косу зазубив…

Кого й за віщо тут було убито,

Хто і для кого вік свій загубив,



Йому байдуже… Тут, на місці бою,

Таке дорідне жито і густе,

А що на гній хтось жертвував собою, –

Пусте…



Косар схиливсь над річчю дорогою –

Косою срібною, що череп пощербив,

І, череп той відкинувши ногою:

Порозкидало вас! – проговорив.



Збірка РАННЯ ОС1НЬ 1927

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар