Морський орел, шугаючи все вище,
З очей зникає. Море й самота
Ідуть на нас. Усе лютіше свище
Холодна бора*. Пінява й крута
Вирує хвиля. Падаючи скісно,
Вона кренить розхитаний
баркас,-
Тоді глибінь підводиться на пас,
І серцю в грудях холодно і тісно!
І очі прагнуть знову хоч на мить
Того орла узріти тінь знайому…
О мудрокрилий! Він летить
Додому.
* Бора – сильний північний вітер