Вона була задумлива, як сад… – Микола Вінграновський
Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і мов не сад. Вона була урочиста, як ніч.
Вас так ніхто не любить. Я один… – Микола Вінграновський
Вас так ніхто не любить. Я один. Я вас люблю, як проклятий. До смерті. Земля на небі, вечір, щастя, дим, Роки і рік, сніги, водою стерті, Вони мені
Будеш, мати, мене зимувати… – Микола Вінграновський
Будеш, мати, мене зимувати, Будеш мати мене коло хати, Будеш мати мене коло хати… Ходить полем мій кінь вороненький, Ходить полем мій кінь молоденький, Ходить полем коник молоденький…
Боюсь поворухнутись… тишина… – Микола Вінграновський
Боюсь поворухнутись… тишина… Я ще не знав такої легкості й свободи: Чи то весни колиска запашна Мене гойднула в чисті небозводи, Чи, може, хто з благословенним словом До
Бабунин дощ – Микола Вінграновський
БАБУНИН ДОЩ Бабунин дощ, на клямці цяпота, І стежка в яблуках вже стежкояблуката, З котяри — іскри! З м’яти — чамрота! Пускає бульби на порозі хата… Іде хтось

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: