Каталог авторів
Осип Турянський ДЕ СОНЦЕ Діти не шанували старого діда Гарасима; все цвіркали йому в очі, що нічого не робить, дурно їсть і в хаті заважає. Нині пішли всі
Вже сумно вечір колір свій міняв з багряного на сизо-фіалковий. Я синій сніг од хати відкидав і зупинився… Чується плач, що відлунює, немов тисячі оркестрів. То плачуть сурми
Над Києвом — золотий гомін, І голуби, і сонце! Внизу — Дніпро торкає струни… Предки. Предки встали з могил, Пішли по місту. Предки жертви сонцю приносять — І
Не бував ти у наших краях! Там же небо — блакитні простори.,. Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!.. Ах, хіба ж ти, хіба
Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся. Милуюся-дивуюся, Чого душі моїй так весело. Гей, дзвін гуде — Іздалеку. Думки пряде — Над нивами. Над нивами-приливами. Купаючи