Віл – Євген Гребінка
«Мабуть, на небі звісно стало (Про себе Віл в кошарі гомонів) Про те, що весь мій вік я все за двох робив, Да й витерпів таки чимало, Що
Верша та болото – Євген Гребінка
Рибалонька, митець усе в воді ловити, Бажаючи піймать в’юнів, В Болото Вершу засторчив. Довгенько щось вона там мусила сидіти, Язик жіночий є, да нічого робити (А зроду, мабуть-то,
Ведмежий суд – Євген Гребінка
Лисичка подала у суд таку бумагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв сіно, і овес, і сіль. Суддею був Ведмідь,
Будяк та коноплиночка – Євген Гребінка
«Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?» — На Коноплиночку в степу Будяк тукав. «Да як рости мені? і сам здоров ти знаєш, Що землю у мене
Євген Гребінка – Біографія
Євге́н Па́влович Гребі́нка (*21 січня (2 лютого) 1812, Убєжище, Пирятинський повіт — †3 (15) грудня 1848, Петербург) — український письменник, педагог, видавець. Євген Павлович ГРЕБІНКА (1812 — 1848)

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: