Прометей – Павло Тичина
Говорить він: — Ви мене держали між скелями, в кайданах, у неволі. Так совісно, сумлінно прикувавши, щоб я і мускулом поворухнуть не смів. Роки йшли. Минали ночі. Тисячоліття
Живу, як той гірський потік… – Дмитро Павличко
* * ** * * Живу, як той гірський потік, На спокій — ні хвилини. Іскрюсь від кременя в бігу, Туманюся від глини… Спадаю дзвінко з темних скель
Дзвенить у зорях небо чисте… – Дмитро Павличко
* * * Дзвенить у зорях небо чисте, Палає синім льодом шлях. Неначе дерево безлисте, Стоїть моя душа в полях. Як надійшла щаслива доля, Збудила весняну снагу, Моя
Десь там, далеко, на Вкраїні – Дмитро Павличко
* * * Десь там, далеко, на Вкраїні Знов «чорні ворони» гудуть, А я, неначе голка в сіні, В чужому краї. Не знайдуть… Та не піду я тут
Все не те, коли нема любові… – Дмитро Павличко
* * ** * * Все не те, коли нема любові. Почуття й слова — тріски дубові, Дні — болящі, немічні старці, Магістралі — темні манівці, Яблуневий цвіт

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: