На згарищі – Григір Тютюнник
Григір Тютюнник НА ЗГАРИЩІ — Коли ж почалася Велика Вітчизняна війна, Оксанко?З останньої парти підвелося кирпатеньке дівчатко, невстріливозакліпало очицями.— Війна почалася в тисяча дев’ятсот сорок дру…—і крадькомазирнула на
М’який – Григір Тютюнник
Григір Тютюнник М’ЯКИЙ Щонеділі ввечері дядько Лук’ян, що досі спав, обнявши «Обломова»,розгорнутого на тому місці, де Іллі Іллічу й уві сні хочеться спати,каже до мене розніжено-хрипкувато спросоння:— Захаре,
«Кізонька» – Григір Тютюнник
Григір Тютюнник «КІЗОНЬКА» На п’ятдесят сьомому році життя Степан Секремент розійшовся з жінкою. Сталося це, можна сказати, через дурну оказію. Пішов якось над вечір у лісосмугу недалеко від
Крайнебо – Григір Тютюнник
Григір Тютюнник КРАЙНЕБО Прослідок Іду узвозом від глухенької пристані до крайнеба, що он воно,либонь, близько вже, стоїть між дніпровими кручами, як увелетенських воротах, урочисто святе перед ніччю,і на
Комета – Григір Тютюнник
Григір Тютюнник КОМЕТА Дядько Тихін вовтузяться біля човна у верболозі. Скрегоче ключ узамку, як ото вітер уночі ворота відчиняє.—Оце якби карасіну влив, —кажуть дядько,—то, мо’б, воно йпопустило.А тоді,

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: