Каталог авторів

Церква святої Ірини криком кричить із імли. Мабуть, тобі вже, мій сину, зашпори в душу зайшли. Скільки набилося туги! Чим я її розведу? Жінку лишив — на наругу,

Цей спертий запах смерти, наче спирт, геть виповнив кімнату синім чадом душі, своїм притьмареним свічадом, і обсідає душу, мов упир. На чорному папері білі літери просипані, мов янголи

Цей корабель виготовили з людських тіл. Геть усе: палуба, трюм, щогли I навіть машинне відділення. Морока була з обшивкою — особливо погано держали воду місця, де попадалися людські

Цей біль — як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте печаль. Давно забуто, що є — жити, I що є — світ, і

Утрачено останні сподівання, Нарешті — вільний, вільний, вільний ти. Тож приспішись, йдучи в самовигнання: безжально спалюй дорогі листи, і вірші спалюй, душу спалюй, спалюй свій найчистіший горній біль