Перетинки – Андієвська Емма
Перетинки Унутрішній зір, Розщеплений виделкою, Боязких веде. Невизначений звір, Від звіра самі щелепи, Стереже пустелю. Звуку важке Волове м’ясо Довжить тіло, Довжить помисли (Помисли виснуть На лікоть від
Вітри Азії – Андієвська Емма
Вітри Азії Колони з базальту. Фасади палаців На перехресті. Й вітри, Які супроводжують кочовиків, Що випалюють культури Правом сильного. Циклопічні мури, вкриті зображенням Богині плодючості Як віє вітер
Час – Андієвська Емма
ЧАС Від злости перегнутий ріг Змагається за першість з далечінню, Як і його змагалось покоління. Ще він її на цей раз переміг, А старість вже болотом по коліна.
У око окунь, як плавуча клуня – Андієвська Емма
У око окунь, як плавуча клуня У око окунь, як плавуча клуня, Торкається, і світ на скалки: сутінь, Лиш мокрого вогню семипудові сита Ідуть по обрію, хоч їх
Плач до Офелії – Андієвська Емма
ПЛАЧ ПО ОФЕЛІЇ Гребці згасають в чоловічків лаві. – Вели, велико, накажи гребти! – … Пройшов залізом замок до хребта; Не виїде владар на білі лови. Ростуть на

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: