Гали – Олег Ольжич
ГАЛИ О, невмолимі скам'янілі дні, Міцна рука над людьми і богами …Чигає там, у сірій далині, Лягає горами за нами. Ми подолаєм знов. Ще не одні Нам скоряться.
Воно зросло з шукання і розпуки… – Олег Ольжич
ВОНО ЗРОСЛО З ШУКАННЯ І РОЗПУКИ… Воно зросло з шукання і розпуки, Безжурно-мужнє, повне буйних сил, Закохане в свої тугії луки І в бронзу власних мускулястих тіл. Так
Археологія – Олег Ольжич
АРХЕОЛОГІЯ Л Мосендзові Поважна мова врочистих вітрин, Уривчасто скупі її аннали: – Ми жали хліб. Ми вигадали млин. Ми знали мідь. Ми завжди воювали. – Мене забито в
Ясне мерехтіння кіна… – Олег Ольжич
ЯСНЕ МЕРЕХТІННЯ КІНА… Ясне мерехтіння кіна, Прах, що зринає вгору. Ти вічна й одна, Людина, Дитя землі і простору. Ні мертве каміння міста, Ні мертва сила Машини Твоєї
Піхотинець – Олег Ольжич
ПІХОТИНЕЦЬ Душа відділилась від тіла Ще там, на майдані міськім. Врочиста така, білокрила, Літає і в'ється над ним. А тіло, струнке і спокійне, Ступає в холодних рядах. Довіку

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: